Низьке вечірнє сонце проникало крізь штори, а вітерець з розчиненого вікна ворушив матерію, дзеленькаючи кільцями кріплень. Всі зацікавлені особи сиділи в кабінеті старшого координатор і пили чай з запасів Кевінахарі (цікаво, звідки вона його бере в таких кількостях?). Капітан Бер виглядав виснаженим, емпатка – дуже задоволеною, а Фатун – так, ніби він тільки що поцупив свою чашку, і тепер насолоджується краденим. Сатал випив свій напій залпом і тепер крокував кабінетом, нагадуючи набурсаного крука. Напевне, у нього були свої способи боротися з напругою.
- А що вони збиралися робити? - поцікавився я. - Там же не було жодної дитини з Джерелом.
- Ритуал «вогняного очищення», - пробурмотів капітан, зиркнувши на Сатала хіба що не з ненавистю. Від славнозвісної незворушності Паровоза залишалися лише крихти.
- Я не міг зняти з очеплення цілу бригаду! - ощетинився координатор. - Вони би точно прорвалися. В результаті, жертв було би ще більше!
- Не час лаятися, - благодушно проспівала Кевінахарі, - давайте краще святкувати успіх.
Капітан уткнувся в горнятко, а я порадів, що не зміг знайти нікого з начальників удень. От вже вони би на мені злість зігнали! Але – до справи:
- А у мене наставник кудись втік, - ображено повідомив я.
- Знаю, - буркнув Сатал, - на нього готував замах той фрукт, якого ми сьогодні скрутили. Посвячений! - очі координатора гарячково блищали. - Взяли зі зброєю в руках, він чинив опір «нагляду». Молодий і – без «ключа» на серці. Йому-то я зможу розв’язати язика!
Угу. Наприклад, тим амулетом, який б’є нижче пояса.
- А як же моя практика? Будемо вважати, що я впорався?
Сатал моментально отямився:
- Що значить «впорався», якщо ти ще не приступав?
Тьху, який зануда!
- І коли же я зможу до неї приступити, сер? Часу не так багато.
- Ти же, ніби, вчишся ще два тижні.
Не думав, що він в курсі.
- Останній залік був сьогодні зранку, далі – лише консультації. А у мене робота вже готова, треба лише підписати, - обережно натякнув я.
Старший координатор усміхнено пирхнув:
- Залиш мені, я почитаю! А сам збирайся, в неділю поїдеш.
- Куди?
- Куди старі товариші пошлють, а поки – в столицю. Хотів швидше? Буде тобі швидше.
Ну, точно, беззаконня! Емпатка підбадьорливо посміхнулася, капітан співчутливо покосився, а Фатун вискалив зуби і підморгнув. Я мовчки перехилив у себе залишки чаю. Просто неймовірно, на що доводиться іти чорному магові заради досягнення своїх цілей
VI. Сеанс жонглювання кішками
Глава 42
Серце Інгерніки дихало нестерпним жаром. Сонячне світло переламувалося в тремтячому мареві повітря, і місто тонуло в сліпучому сяйві полудня, зливаючись з землею білими банями будівель і вузькими щілинами вулиць. Трансконтинентальний експрес прибув на центральний вокзал Хо-Карга за розкладом, і разом з довгою вервечкою вагонів у глибоку тінь дебаркадера проникла душна спека пустелі. Потяг видавався розпеченою заготовкою, яку щойно вийняв з палаючого горнила коваль, до нього боязко було навіть підійти.
Старший куратор криміналістичного відділу НЗАМПІС витер хустиною миттю спітніле лице, але повертати на голову гостроконечну повстяну шапку не спішив. От коли вони вийдуть під сонце, тоді... Хоча, зайвий раз думати про необхідність виходити на вулицю посередині дня не хотілося.
- Ну, ось, зараз ми його побачимо. Хвилюєшся?
Молодий чоловік поряд з ним, заперечуючи, похитав головою.
- Це правильне ставлення, Дéнісе, – старий чиновник підбадьорливо посміхнувся, – можливо, ваше знайомство продовжиться все життя (все твоє життя), хоча не виключено і що несхожість характерів виявиться одразу. Я би надав перевагу тому, щоб задіяти більш досвідченого куратора (не приймаєте на свій рахунок), але вік нашого нового підопічного не дозволяє звертатися за допомогою до старших. Чорні так нервово ставляться до ієрархії...
