- Ну, добре, - пробурчав я без такого сильного тиску, - признавайся, що тобі від мене треба?
Він важко зітхнув:
- Мені наказано вас завербувати.
- Куди?
- В агенти Безпеки.
- Не вийде.
- Ну, що вам, важко! - почав канючити він. - Ніхто не знатиме, це ніде і ніяк не буде зафіксовано.
- Тоді – навіщо? Просто, скажи, що було, та й по всьому.
- Міністру потрібен звіт про стан справ у східних кантонах, з незалежних джерел.
- А я тут при чому?
- Ви поїдете в Ґілад, а це як раз там.
А ну, а ну...
- Мені не сказали, куди я поїду.
Його лицем пройшла дивна судома, я так зрозумів, це він пробував повести бровою.
- Фелістер чекає повідомлення зі штабу НЗАМПІС, що вони готові вас прийняти. Оскільки прямого зв’язку з ними нема, це може зайняти якийсь час.
!!! Це ж скільки я буду туди добиратися? Строк-то у договору не обмежений, а екзамени – в серпні.
- Прискориш?
- Докладу зусиль.
Взагалі-то мати знайомства в столиці дуже корисно, а відносини підлеглості чорних працюють надійніше, ніж людська дружба. Доклади я мінімум зусиль сьогодні, і в майбутньому Ларкес проти мене не піде (характер в такому віці міняти пізно), і буде в мене своя людина в міністерстві...
- Можна подумати, як тобі допомогти, - пом’якшив свій тон я. - Сильно дістали?
- Я не займався агентурною роботою, - знову смикнувся Ларкес, - я – аналітик. Вони думають там, що якщо координатор, то все робив сам.
Я прикинув плюси і мінуси затіяного, мороку з писаниною, корисність Ларкеса як такого і оголосив підсумок:
- За просто так не згоден.
- Скільки? - зітхнув колишній координатор.
- Гроші пофіг! Відпрацюєш натурою.
Ларкес замислено поплямкав губами (треба розуміти, це він так насупився):
- З цього місця – з подробицями.
- Мого дядька вбили, та і мене намагалися вбити. В Краухарді такого не прощають! Є в столиці одна людина, вона повинна щось знати про цю справу. Допоможеш знайти – буде тобі звіт про Аранген.
- Конкретніше, що сталося?
Звичайній людині я би не розповів, і навіть білому – остерігався би, але молодший чорний – інша справа. Ієрархія – це святе, під старших у нас копати не заведено, напевне, тому, що дуелі чаклунів надто часто закінчуються смертю – надто хитрозаді швидко вимерли. От якщо його сила виросте... Але Ларкесові таке не загрожувало.
- Можна подивитися на об’єкт? - діловито поцікавився колишній координатор, вислухавши мою розповідь про фатальну посилку.
Я вийняв з тайника книгу, він її оглянув, полистав, вивчив захисні закляття. Його лице набуло зосередженого, ділового виразу, і що характерно – місцеположення таємних Знаків він знаходив набагато швидше, ніж я.
- Чому його вбили, я і так скажу, - поплямкав губами Ларкес. - Це – список зі «Слова про Короля», дуже старий. Я би навіть не виключав, що перед нами оригінал.
- Продовжуй.
Він зітхнув, чи то дивуючись, чи то насміхаючись (неузгодженість ознак емоцій напружувала):
- Це найдревніший рукопис у світі, точному датуванню не піддається. Древні вважали, що в «Слові про Короля» записана вся правда про походження потойбічних сил, так би мовити, нотатки деміурга. Відповідно до тої ж легенди, якщо «Слово» прочитає білий, світ чекає страшна небезпека, але це сумнівно – рукопис абсолютно не піддається і перекладу також. Існувало кілька старих списків, але вважається, що для прочитання підходить лише оригінал.
Тут мені різко згадалася поведінка Шереха – він же не може читати, лише відтворити спогади, зв’язані з конкретним предметом.
- Років двадцять тому рукопис оголосили національним здобутком, але урядовим агентам не вдалося виявити, в кого конкретно він знаходиться. Враховуючи призначену викупну вартість, за «Словом» почалося справжнє полювання, з’явилася маса фальшивих списків, потім до пошуків підключилися Чудесники, і полилася кров.
Знову Чудесники! Це просто вражає, як вони умудряються постійно плутатися у мене під ногами. Ларкес багатозначно постукав пальцем по обкладинці:
- Байдуже, список це чи оригінал, вбити можуть і за те, і за друге. П’ять років тому, на піку зацікавлення «Словом», напади на колекціонерів поліція змогла зупинити лише за допомогою некромантів. Вісімнадцять жертв! Я активно не раджу вам показувати рукопис спеціалістам і взагалі – висловлювати публічно інтерес до древньої літератури.
- Пофіг літературу, - я дістав листа і обгортку, - той, хто це послав, може знати ім’я замовника.
Ларкесові не довелося шукати довідок, щоби зрозуміти суть ребуса:
- Думаю, вам потрібен букініст, якось зв’язаний з садівництвом, який живе в місці, на яке вказує комедія про П’єро, - припустив маг-аналітик, - зворотній порядок смислів менш імовірний, оскільки надто простий.
- Зробиш – буде тобі звіт. Але власним іменем не підпишу!
- Це не суттєво. Ви – освічена людина і легко зберете матеріал, необхідний для первинного аналізу, - Ларкес в передчутті потер долоні. Щось він надто рано радіє! - Я прийду завтра, годині о третій. В цей час на вулиці мало народу.
- Як зайдеш?
Тут він поманив мене в бік кладовки і показав у ній потайні дверцята, скорше за все, вони виводили на сходи до підвалу.
