- Не знаю, що ви чули, - ніби відповів він на мої думки. - Але якщо високий розвиток цивілізації Кейптауера до певного роду гіпотеза, то для цивілізації Бекмарка вій документально доведений. Методом ретроспективної некромантії з масиву іржі в розкопі було відновлено здатну самостійного рухатися установку, ідентичну до наших автомобілів у всьому, крім зовнішнього дизайну.
Від такої заяви я трохи припух. Відбиток сутності неживого предмету?..
- Так, - задоволено посміхнувся він, - археологія не стоїть на місці! І ось ми знаходимо третій шар...
Словом, якщо по простому, то заслуги археологів у ділі не було – відкриття зробили аматори. Під час останньої війни з Каштадаром одному з флотських офіцерів здалося, що у Пташиних Островів якась дивна форма (пірати з місцевих за двісті років до такого не допетрали). Мужик виявився підприємливим і зловжив службовим положенням, підбивши корабельних магів промацати морське дно – він допускав, що перед ним древній порт, а де порт - там і затоплені скарби. Результат виявився приголомшливим на дні континентального шельфу, що плавно спускався в морську безодню, було розташоване щось величезне, кругле і залізне. Що хочеш, то думай. Природньо, що знахідкою в першу чергу зацікавилося армійське керівництво.
Перевірити аномалію вдалося лише через тридцять років, після винаходу підводного дзвону для великих глибин (під це його і зробили). Безліч теоретиків розглагольствувало про природу об’єкта, але жоден навіть близько не вгадав коли оператор дзвону пару разів копнув намул, наноси обсипалися, і під ними виявилася верхівка гігантської скляної півсфери. Так було знайдено СПРАВЖНІЙ морський скарб – Місто Набли.
- Це титанічна конструкція! – закоханим голосом зітхав Нурсен. - Створити таку нам зараз не під силу. Вона все ще держить атмосферу, корозія вразила і дала протекти воді лише там, де двері люків. Якби існування Міста не засекретили, наші матеріали би зробили фурор в алхімії.
Я, думаючи в цей момент саме про фурор в алхімії, насупився, не розуміючи. Люблять же люди шифруватися, коли не треба!
- Якщо це сталося тричі, - тихо зауважив містер Баррай, - то чому не може статися і вчетверте, і вп’яте, і вшосте?
- Так, так, - відгукнувся Нурсен. - Три цивілізації існували в різний час на цій землі, і всі три зникли без сліду, хоча ні в чому не поступалися нашій. Скажемо чесно: навіть цивілізацію Бекмарка археологічна спільнота сприйняла заледве – людям не подобається думати про регрес такого масштабу. Крім того, колапс кожен раз ставався практично моментально. Найдревніші літописи Кейптауера прямо стверджують, що світ за межами острова зник за один день, хоча багато хто був схильний вважати це помилкою, що закралася при переписуванні текстів. Але таке враження, що і в Бекмарку, і в Наблі жителі також померли всі і одразу. Особливо це помітно в підводному місті: тіла лежать хаотично вздовж коридорів, деякі - прямо на робочих місцях, один труп впав з наполовину натягнутим гідрокостюмом. Це моторошна картина, - він спохмурнів, двоє моїх колег збожеволіли від роботи там. Як ви думаєте, який ефект це справить на обивателів?
Та-а-а... Це ж найгірше страховиддя втілене в реалі: раптова незрозуміла смерть, яка регулярно косить жителів цього світу. Спалах релігійного фанатизму – найменше, що нас чекатиме.
- Ми повинні зрозуміти, що сталося, - підсумував Баррай, - ми запрошуємо вас в Місто Набли.
Він сам не зрозумів, що сказав: тепер, коли я взнав про існування такого місця, втримати мене від проникнення туди було набагато складніше, ніж затягнути всередину. Практика і робота за контрактом, це були так, приємні бонуси (мені ж іще й заплатять). Та я життя готовий був покласти на те, щоби подивитися на таке чудо!
- Розумію, - мені довелося напружити усі свої сили, щоби зуміти виглядати занепокоєно, а не жадібно. - Я усвідомлюю важливість задачі і докладу усіх зусиль, щоби виконати роботу належним чином.
Нурсен радісно запосміхався, а Баррай підозріло прищурився (він, точно, надто багато знав про чорних).
Природньо, прямо зараз ніхто нікого воскрешати не збирався. Весь наступний день я присвятив «акліматизації», знайомству з колегами і спільному тренуванню. Сенс останнього був мені цілком незрозумілий (некромантичні плетіння завжди унікальні і загальних схем для них нема), але ніхто зі старших не був проти, а задавати зайві питання не хотілося. В середньому, задіяним у справі некромантам було років по вісімдесят (і це при тому, що вік чорного за зовнішністю вгадати важко). Схоже, що у уряду серйозна проблема з кадрами... е-е... ретроспективних аніматорів. Треба буде це врахувати, коли будемо домовлятися про вартість моїх послуг наступного разу. Потім Барраю набридла ці ідилія, він постановив зав’язати з акліматизацією і зайнятися ділом. Напевне, від мене чекали якихось заперечень, але я зробив вигляд, що натяків не розумію (старі пердуни на цьому курорті поселитися готові, а у мене екзамени на носі!).
