Живий звук полностью

– Чесно? Я відчуваю його.

– Але не бачиш?

– Не бачу.

– О! – Барабаш підніс угору сигарету, сизий дим потягнувся до стелі. – Аналогічна фігня і в мене. Я відчуваю те, про що зараз тобі кажу. Напевне не знаю, та щось підказує – я не дуже помиляюся. І часу в мене, – він глянув на годинник, – лишилося зовсім мало. Не хочу, аби в когось виникли підозри, що я це відчуваю. І приїхав я сюди, бо хотів сказати тобі це не по телефону. Ось так, сам на сам. Якого дідька коїться, Вараво?

– Поки не знаю, – я був майже чесний. – Може, ти і правий. Краще, аби тебе ніхто ні в чому не запідозрив. У мене становище набагато гірше, ніж можна уявити. Навіть якщо за мною немає «хвоста», все одно я небезпечний співбесідник.

Тому просто дай відповідь на кілька запитань, і лети в свій Крим.

– Якщо зможу.

– Зможеш. Ти зняв Сонцевій три кліпи, правильно?

– Правильно, – Роман навіть не спитав, до чого тут Сонцева.

– Значить, ти мав справу з Бобровим як продюсером?

– Ага! – Тепер Барабаш пожвавився. – Бобер від наркоти загнувся, правильно? Ти цю історію копаєш, когось зачепив, і тепер у тебе неприємності? Тому окремих спільних знайомих, твоїх і Боброва, розводять у часі та просторі? – Плечі його розпрямилися. – Тепер ясно, звідки можуть в цій історії ноги рости! Ха! Усе це складно, коли чесно сказати, але цілком можливо. Я вгадав?

– Правда, Романе, ще сам нічого не знаю, – тут я трошки збрехав, зате брехав упевнено. – Давай не гадати на кавовій гущі, просто я запитую – ти відповідаєш. Годиться?

– Поїхали! – махнув рукою режисер.

Нічого не змінилося, просто він вирішив, що зрозумів ситуацію, а значить, може певним чином контролювати її. Зникла невизначеність. А значить – зникла і напруга.

– На Сонцеву працювала постійна команда?

– Я сказав би – не на Анжелу як людину, а на весь проект Боброва. «Анжела Сонцева» – це бізнес-проект.

– Наталка Зима була в цій команді?

– Зима? – Барабаш відсьорбнув кави, шморгнув носом, додав цукру. – Це така, з носом?

– Не знаю, яка вона. Але про її легендарний ніс уже начуваний. Справді все так запущено?

– Ніс як ніс. Дві дірки, – знизав плечима Барабаш. – Тільки для молодої дівчини справді задовгий. Якщо напружитися і уявити собі її личко з іншим носом, не таким буратінистим, то вона ще так і нічого. А в неї на додачу до носяри ще якась хрінь на обличчі… – Перехопивши мій запитальний погляд, режисер пояснив: – Знаєш, є такі люди, з цяточками по щоках? Не прищі, якась така давня шкірна хвороба. Це лікується, тільки за гроші.

– Усе за гроші лікується. Навіть, – я витримав паузу, – сексуальна орієнтація.

– Ти он про що? Ага, ходили про Зиму такі розмови. Тільки мені, знаєш, якось чужа орієнтація фіолетово. До того ж мужики, сам розумієш, на тьолу з такими особливими прикметами не особливо і клювали.

– А жінки?

– Кажу ж тобі – мені бім-бом! – Роман знову відсьорбнув кави. – Для чого тобі це треба?

– Так, просто. – Від прямої відповіді я вирішив ухилитися – дізнавшись про зникнення Наталі Зими, ще однієї людини, причетної до команди вбитого Боброва і потерпілої Сонцевої, Барабаш може зробити неадекватні висновки. – У мене з нею зустріч, хочу знати, як себе з нею поводити. Я ж у вашому шоу-бізнесі ні чорта не рубаю…

– До речі, про шоу-біз: якраз Зима просікала абсолютно всі потрібні фішки та вигадувала нові. Звідки це в неї – не знаю, тільки Бобров Наталку цінував. Хоча я із Зимою мало спілкувався. З нею, власне, майже ніхто не спілкувався особливо. Вона постійно при Сонцевій була, на людях більше мовчала. Але, думаю, кермувала проектом майже на рівні з таким досвідченим зубром, як Бобрик.

– Була постійно при Сонцевій – це як?

– Поняття не маю! – розвів руками Барабаш. – Ось ти натякнув, наче Зима – лесбійка… У Анжелку вона таки була закохана. Можна сказати – факт. Сонечко, правда, не по цих ділах. Навпаки – на мужиків слабка. Сам не бачив, знову ж таки, але чутки про її інтимні пригоди в певних колах ходять і досі. Чого ти так дивишся?

– Нічого. – Мені чомусь пригадався відбиток губ на дзеркалі у ванній. – Значить, Зима в свою подругу була безнадійно закоханою?

– Хтозна, – Роман допив рештки кави. – Те, що часом Сонцевою керувала Наталка, – факт. Як офіційно її посада називалася, теж не задумувався. Боброва такий розклад більш ніж влаштовував: через Зиму узгоджувалися всі концертні графіки, вона фільтрувала пресу, сиділа з Анжелою в гримерці. Фактично більшість сторонніх спілкувалися з Сонцевою тільки через Зиму. Усі зовнішні контакти вона замкнула на собі. Крім особистих, звичайно, – Роман криво посміхнувся. – Тут на Анжелку ніхто не впливав. Казали, поки вона не почала ставати чимось типу «зірки», з подібними речами було простіше. А як підкосила Сонечко «звіздянка» – все, звиздець, туши світло… Ось ти запитуєш, а я тепер починаю розуміти: Анжела Сонцева реально була особистим життям Наталки Зими. І зробив з дівчинки перспективну «зірку» не тільки Бобров – Зима як подруга теж чимало здоров'я в цю справу вклала.

– Здоров'я?