Знак Афіни полностью

— Е-е, дякую, — відповіла вона Рейні. — Хай там що, пророцтво частково стає зрозумілим. Вороги біля Брами Смерті... це римляни та греки. Ми повинні об’єднати сили, щоб знайти це місце.

Хейзел, дівчина з кавалерійським шоломом і довгим кучерявим волоссям, підняла щось зі столу. Камінець скидався на великий рубін, але перш ніж Аннабет змогла в цьому переконатись, Хейзел сунула його до кишені своєї джинсової сорочки.

— Мій брат Ніко вирушив на пошуки брами, — промовила вона.

— Стривай, — випалила Аннабет. — Ніко ді Анжело? Він твій брат?

Хейзел кивнула так, наче це було очевидним. В Аннабет постало безліч нових запитань, але її голова і без цього йшла обертом, наче млинок Лео, тож вона вирішила залишити їх на потім.

— Гаразд. Продовжуй, будь ласка.

— Він зник. — Хейзел облизала губи. — Боюсь... я не певна, але гадаю, з ним щось трапилось.

— Ми його знайдемо, — пообіцяв Персі. — Усе одно нам слід шукати Браму Смерті. Танатос сказав, що ми знайдемо відповіді в Римі... ну, у першому Римі. Це на шляху до Греції, так?

— Вам сказав це Танатос? — Аннабет насилу вірила в те, що їй розповідали. — Бог смерті?

Вона зустрічала багатьох богів. Вона навіть опинялася в Підземному царстві. Але розповідь Персі про звільнення уособлення самої смерті лякала її... до самої смерті.

Персі відкусив шматок бургера.

— Тепер, коли Смерть звільнено, чудовиська вмиратимуть і вирушатимуть у Тартар, як і раніше. Але поки Брама Смерті відчинена, вони продовжать повертатись.

Пайпер покрутила перо у волоссі.

— Як вода крізь діряву греблю, — припустила вона.

— Еге, — посміхнувся Персі, — у нас клята дірка.

— Га? — спитала Пайпер.

— Нічого, — відповів хлопець. — Невдалий жарт. Отже, нам потрібно знайти двері й зачинити їх, перш ніж вирушати до Греції. Тільки так ми зможемо перемогти велетнів і бути впевненими, що вони залишаться переможеними.

Рейна вхопила яблуко з фруктової тарілки. Вона покрутила його в руці, розглядаючи темно-червону шкірку.

— Ви пропонуєте влаштувати похід до Греції на вашому кораблі? Ви ж розумієте, що стародавні землі, як і Mare Nostrum, — небезпечні?

— Яка ще Марі? — спитав Лео.

— Mare Nostrum, — пояснив Джейсон. — «Наше море». Так стародавні римляни називали Середземне море.

Рейна кивнула.

— Земля, що колись належала Римській Імперії — це не тільки місце народження богів. Це також рідні землі чудовиськ, титанів, велетнів... і навіть гірших істот. Якими б небезпечними не були подорожі напівбогів в Америці, там буде вдесятеро гірше.

— Ти запевняла, що на Алясці буде небезпечно, — нагадав їй Персі. — Та ми ж це пережили.

Рейна похитала головою. Вона покрутила яблуко. Її нігті залишили на його поверхні маленькі відбитки у формі півмісяців.

— Персі, подорожувати Середземним морем — зовсім інший рівень небезпеки. Воно століттями було місцем, забороненим для напівбогів. Жодний герой при здоровому глузді туди б не вирушив.

— Тоді це саме для нас! — Лео ошкірився над своїм млинком. — Тому що ми божевільні, еге ж? До того ж «Арго II» — першокласний воєнний корабель. Він доправить нас будь-куди.

— Нам доведеться поквапитись, — додав Джейсон. — Не знаю точно, що планують велетні, але Гея щодня стає сильнішою. Вона втручається у сни, з’являється у дивних місцях, викликає дедалі сильніших чудовиськ. Ми мусимо зупинити велетнів, перш ніж вони пробудять її повністю.

Аннабет здригнулась. За останні кілька днів її спіткало чимало нічних кошмарів.

— Семеро напівкровок відгукнуться на виклик, — промовила вона. — Це мусять бути напівбоги з обох таборів. Джейсон, Пайпер, Лео і я. Це четверо.

— І я, — промовив Персі. — Разом із Хейзел та Френком. Це семеро.

— Що? — Октавіан звівся на ноги. — І ми маємо це ухвалити? Без голосування у сенаті? Без належних дебатів? Без...

— Персі!

До них мчав Тайсон разом з Місіс О’Лірі біля ніг. На спині пекельного пса сиділа найхудіша гарпія, яку Аннабет колись траплялося бачити, — хворобливого вигляду дівчина з рідким волоссям, у сукні з мішковини та з вкритими червоним пір’ям крилами.

Аннабет гадки не мала, хто ця гарпія, але зустріч із Тайсоном у його рваній, фланелевій сорочці, джинсах та з перекрученим прапором SPQR на грудях зігрівала її серце. Вона зазнала багато неприємних зустрічей з циклопами, проте Тайсон був янголятком. А ще він був напівкровним братом Персі (довго розповідати!), що майже поріднило їх.

Тайсон зупинився біля тахти і почав заламувати руки. Його великі карі очі виглядали занепокоєними.

— Елла налякана, — промовив він.

— Ж-ж-жодних більше кораблів, — пробурмотіла гарпія під ніс, несамовито перебираючи своє пір я. — «Титанік», «Лузітанія», «Пакс»... човни не для гарпій.

Лео примружив очі. Він поглянув на Хейзел, яка сиділа біля нього.

— Ця курка щойно порівняла мій корабель з «Титаніком»?

— Вона не курка. — Хейзел відвела погляд, наче Лео змушував її нервувати. — Елла — гарпія. Вона просто трохи... занепокоєна.

— Елла гарненька, — промовив Тайсон. — І налякана. Нам час забрати її, але вона не підніметься на корабель.