Знак Афіни полностью

— Вітаю, — промовила Пайпер. Привітання ніколи не завадить.

— Привіт, що цікавого? — промовив Геркулес. Його голос був низьким, але говорив він, як звичайний сучасний хлопець, наче щойно зустрів їх у шкільному гардеробі.

— Та, нічого, — Пайпер зморщилась. — Ну, взагалі багато чого. Я — Пайпер. Це — Джейсон. Ми...

— Де ваша левова шкура? — перервав її Джейсон.

Пайпер захотілось штурхнути його ліктем, але Геркулес, замість того щоб розсердитись, посміхнувся.

— Тут тридцять градусів, — промовив він. — Чого б я одягав свою левову шкуру? Ти сам одягаєш шубу на пляж?

Геркулес невдоволено зиркнув у небо, наче хотів серйозно поговорити з батьком Зевсом.

— Не вірте всьому, що чуєте про мене. Бути відомим не так весело, як здається.

— І не кажіть, — зітхнула Пайпер.

Геркулес поглянув на неї своїми блискучими блакитними очима.

— Ти відома?

— Мій тато... він знімається в кіно.

Геркулес невдоволено забуркотів:

— Про кіно навіть починати не хочу. О боги олімпійські! Ці режисери ніколи нічого не можуть зробити належним чином. Ви бачили хоч одну стрічку, де я схожий на себе?

Пайпер мусила визнати, що він має рацію.

— Я здивована, що ви такий молодий.

— Га! Так працює безсмертя. Але так, я був не дуже старим, коли помер. Не за сучасними стандартами. У свої геройські часи я багато чого вчинив... навіть забагато. — Його очі метнулись до Джейсона. — Син Зевса, еге ж?

— Юпітера, — відповів Джейсон.

— Невелика різниця, — буркнув Геркулес. — Тато дратує у будь-якій формі. Я? Мене називали Гераклом. А потім з’явились римляни і назвали мене Геркулесом. Я не дуже змінився, хоча останнім часом думки про це спричиняють гострий головний біль...

Лівий бік його обличчя сіпнувся. Одіяння замерехтіли, стаючи то білими, то пурпуровими.

— Хоч би як, — промовив Геркулес, — якщо ти син Юпітера, ти маєш розуміти — на тебе всі тиснуть. Що не роби — цього завжди недостатньо. Урешті-решт це може зламати.

Він повернувся до Пайпер. Її спиною побігли тисячі мурашок. Химерне поєднання суму та злісності з’явилось у очах бога, що здавались не зовсім розсудливими і, безперечно, небезпечними.

— А щодо тебе, люба моя, — застеріг Геркулес, — будь обережною! Сини Зевса можуть бути... хоча, не зважай.

Пайпер не зрозуміла, що він хотів сказати. Раптом їй захотілось забратись якомога далі від цього бога, але вона намагалася зберегти спокійний та люб’язний вираз обличчя.

— Отже, пане Геркулесе, — промовила вона, — ми в поході. Ми хотіли б отримати дозвіл на прохід у Середземне море.

Геркулес знизав плечима.

— Тому я і тут. Після моєї смерті тато зробив мене швейцаром Олімпу. Я сказав: «Чудово! Придворна посада! Нескінченні вечірки!» От тільки він не згадав про те, що я охоронятиму вхід до стародавніх земель. Отак я й застряг на решту вічності на цьому острові. Дуже весело. — Він вказав на стовпи, що здіймалися з морської піни. — Дурні колони! Дехто стверджує, що я створив Гібралтарську протоку, розсунувши гори. Дехто вважає, що гори — це стовпи. Що за купка Авгієвих добрив. Стовпи — це стовпи.

— Так, — промовила Пайпер. — Не дивно. То... ми можемо пройти?

Бог почухав свою модну бороду.

— Ну, я маю попередити вас, наскільки небезпечні стародавні землі. Не кожний напівбог здатен вціліти в Mare Nostrum. Через це я мушу дати вам завдання. Щоб ви довели, що гідні й бла-бла-бла. Чесно кажучи, я цим не дуже переймаюся. Зазвичай, достатньо принести мені щось із магазину, заспівати пісню чи щось таке. Після всіх тих подвигів, що змусив мене зробити мій лихий кузен Еврістей, ну... не хочу бути таким як він, розумієте?

— Дякую! — промовив Джейсон.

— Будь ласка.

Геркулес здавався розслабленим та добродушним, але досі змушував Пайпер нервувати. Той темний блиск у його очах нагадував їй про шматок вугілля, просочений гасом, готовий спалахнути будь-якої миті.

— To, — промовив Геркулес, — що у вас за похід?

— Велетні, — відповів Джейсон. — Ми прямуємо в Грецію, щоб завадити їм пробудити Гею.

— Велетні, — пробурмотів Геркулес. — Ненавиджу цих типів! Коли я був героєм-напівбогом... а, не зважайте! То хто з богів вас на це підбурив — татко? Афіна? Може, Афродіта? — Він поглянув на Пайпер і здійняв одну брову. — Судячи з твоєї привабливості, здогадуюсь, що це твоя мама.

Пайпер мусила б міркувати швидше, але Геркулес позбавив її розважливості. Занадто пізно вона усвідомила, що розмова перетворилась на прогулянку мінним полем.

— Гера нас відрядила, — промовив Джейсон. — Вона зібрала нас разом, щоб...

— Гера?— вираз обличчя Геркулеса раптом став, як скелі Гібралтара — непохитним і невмолимим, наче їхня кам’яна поверхня.

— Ми теж її ненавидимо, — поспішно випалила Пайпер. О боги, чому це одразу не спало їй на думку? Гера була запеклим ворогом Геркулеса. — Ми не хотіли їй допомагати. Вона не залишила нам вибору, але...

— Але ви тут, — промовив Геркулес без жодної нотки дружелюбності. — Вибачте, але мені байдуже, наскільки важливий ваш похід. Я нічого не зроблю задля Гери. Ніколи.

Джейсон здавався спантеличеним.

— Але я вважав, що ви з нею помирилися, коли ви стали богом.