Знак Афіни полностью

Людина-бик зігнув передні ноги і вклонився, що Пайпер здалось водночас милим і трохи сумним.

— До ваших послуг. Винятково річний бог. У минулому я був духом наймогутнішої ріки в Греції. Тепер приречений проживати тут, на протилежному від мого давнього ворога боці острова. О, які жорстокі боги! Та чи поселили вони нас разом, щоб покарати мене, чи Геркулеса — я досі не знаю.

Пайпер не зовсім розуміла, про що він говорить. До того ж фоновий шум ріки знову починав вторгатись у її свідомість — він нагадував їй про спеку, спрагу і те, як було б приємно поплавати. Вона намагалася зосередитись.

— Я — Пайпер, — промовила вона. — Це Джейсон. Ми не хочемо битись. Просто Геракл... Геркулес... ким би він не був, розлютився на нас і відрядив сюди.

Вона розповіла, що вони вирушили в стародавні землі, щоб перешкодити велетням пробудити Гею. Описала, як їхня команда греків та римлян зібралась разом, як Геркулеса охопила лють, коли він дізнався, що за цим стоїть Гера.

Голова Ахелоя весь час нахилялась ліворуч. Пайпер не могла зрозуміти, куняє він чи намагається утримати ріг у рівному положенні.

Коли вона закінчила, Ахелой поглянув на неї так, наче в неї з’явився страшний висип на шкірі.

— Ох, дорогенька моя... легенди, знаєш, вони правдиві. Духи, водяні людожери.

Пайпер ледве не вискнула. Вона ані словом про це не обмовилась.

— 3... звідки?

— Річні боги багато про що знають, — промовив він. — На жаль, ти зосереджуєшся не на тій історії. Якби ти дісталась Рима, то історія з повінню послужила б тобі краще.

— Пайпер? — запитав Джейсон. — Про що він говорить?

Думки в її голові раптом переплутались, наче зображення в калейдоскопі. «Історія з повінню... Якби ти дісталась Рима».

— Я... я не певна, — промовила вона, хоча «історія про повінь» чомусь звучала дуже знайомо. — Ахелоє, я не розумію...

— Ні, не розумієш, — співчутливо промовив річний бог. — Бідолашна. Ще одна дівчина приречена на товариство сина Зевса.

— Перепрошую, — промовив Джейсон. — Узагалі-то Юпітера. І як це робить її бідолашною?

Ахелой його проігнорував.

— Дівчинко моя, ти знаєш причину нашої битви з Геркулесом?

— Жінка, — пригадала Пайпер. — Деяніра?

— Так. — Ахелой важко зітхнув. — І ти знаєш, що з нею сталось?

— Ну... — Пайпер поглянула на Джейсона.

Той дістав свій путівник і почав перегортати сторінки.

— Тут точно не...

Ахелой обурено фиркнув.

— А це що таке?

Джейсон кліпнув очима.

— Ну... «Геркулесів путівник по Mare Nostrum». Він дав нам цю книжку...

— Це не книга, — наполіг Ахелой. — Він дав вам це тільки для того, щоб дошкулити мені, чи не так? Він знає, що я їх ненавиджу.

— Ви ненавидите... книги? — запитала Пайпер.

— Ба! — Обличчя Ахелоя спалахнуло. Блакитна шкіра стала пурпуровою, наче баклажан. — Це не книга.

Він вдарив копитом по воді. З ріки вилетів, наче ракета, сувій і приземлився перед богом. Він підштовхнув його копитом. Обшарпаний жовтий пергамент розгорнувся, відкривши вицвілі написи латиною та майстерні малюнки ручної роботи.

— От що таке книга! — промовив Ахелой. О, запах овчини! Блаженне відчуття сувою, що розгортається під копитами. Це просто неможливо відтворити у чомусь такому. — Він обурено кивнув на путівник у Джейсонових руках. — Ви, сучасна молодь, і ваші новомодні гаджети! Переплетені сторінки. Маленькі прямокутники тексту, що неможливо перегортати копитами. Це переплетена книга, п-книга, якщо вже так бажаєте. Але не традиційна книга. Я ніколи не відмовлюсь від гарного старомодного сувою!

— Е... я тоді просто це сховаю. — Джейсон сунув путівник у задню кишеню, з таким обличчям, наче ховав небезпечну зброю.

Ахелой начебто трохи заспокоївся. Для Пайпер це було полегшенням. Їй не дуже хотілось потрапити під копита однорогого бика, одержимого сувоями.

— Ну, — промовив Ахелой, стукаючи по зображенню на сувої. — Це Деяніра:

Пайпер стала навколішки, щоб подивитись. Портрет був маленьким, але Пайпер могла впевнено сказати, що жінка була дуже вродливою — з довгим темним волоссям, темними очима та грайливою усмішкою, яка напевно багатьох хлопців звела з розуму.

— Донька царя Калідона, — скорботно промовив річний бог. — Вона була обіцяна мені, поки не втрутився Геркулес. Він наполіг на битві.

— І відламав ваш ріг? — здогадався Джейсон.

— Так. Я так йому цього і не пробачив. Це неймовірно незручно — мати тільки один ріг. Але для бідолашної Деяніри все склалось навіть гірше. Вона мала прожити довге та щасливе життя у шлюбі зі мною.

— З людиною-биком, — промовила Пайпер, — який живе в річці.

— Саме так, — погодився Ахелой. — Хто міг подумати, що вона відмовиться? А вона пішла з Геркулесом. Обрала вродливого показного героя замість доброго й вірного чоловіка, який би чудово до неї ставився. А що потім? Що ж, вона мусила б здогадатись. Геркулеса занадто турбували власні проблеми, щоб бути гарним чоловіком. Знаєте, він уже вбив одну свою жінку. Гера прокляла його, і тоді він у гніві вбив усю свою родину. Такий жах. Це тому йому довелось здійснювати ті дванадцять подвигів — це було його спокутою.

Пайпер була шокована.