Треба про це розповісти декану. Терміново. Ми з ним домовились: якщо в мене якісь серйозні неприємності - одразу звертатися до нього. Та я ж не знаю, де він живе! Можна, звісно, з самого ранку завітати до кабінету, але завтра ж вихідний.
Що робити?
Відповідь прийшла до голови раптово: треба йти до Вежі та знайти Нолана. Він же зараз виконує обов’язки голови. Та й не стане перевертень звинувачувати мене в тому, чого не робила.
Але йти й розповідати швидко стало ні про що. Поки думала, що робити далі, купку попелу підхопив сильний вітер та погнав геть з міста злочину.
Що ж...
Розповідь про злогоду відкладається до першого дня тижня. Пан декан буде радий мене бачити з самого рання.
Хоч і не одразу, але маємо, що маємо.
Під дверима до кабінету декана магічного факультету вишикувалась величезна черга, кінець якої губився десь на подвір’ї школи. Таким чином, отримання індивідуального графіка здачі заліків-іспитів для тих, хто запізниться ризикує перетворитись на справжню перевірку на терплячість.
Я прийшла сюди ще до початку робочого дня, але таких “розумників” було майже три десятки, тож довелось встати в чергу. Улла з Філлом стояли поряд, при чому хлопець захоплено перечитував свій конспект, наче в нього прямо зараз будуть приймати іспит.
Вистоявши цілу годину в очікуванні, я отримала свій лист та змогла оцінити важкість ближніх двох тижнів. Заліки були майже через день, а інколи й двічі на день. Та нічого - це лише проміжна перевірка знань, щоб оцінити, чи є сенс далі вивчати обрані предмети, чи краще взяти щось інше, чи повторити пройдений матеріал ще раз.
Поклавши на стіл сувій з письмовою роботою на тему "Відновлюванні зілля", я пішла займати вільне місце, щоб встановити котел та приготувати інгредієнти для зілля до початку практичної частини. Магістр Олівер Стер терпляче чекав, поки всі підготуються, й лише після цього він повернув пісочний годинник, який відраховував рівно дві години.
Я готувала одне із зіль, зазначених у свої письмовій роботі. Філл чаклував над своїм - навпроти, а Улла на сусідньому столі. Розмовляти, як на звичайних уроках, було не можна, тому в лабораторії стояла тиша.
Зі завданням впоралась однією з перших. Учора весь вечір витратила на те, щоб відточити кожен рух на приготування зілля та зекономити зайві хвилини.
Переливши зілля в скляний флакон і підписавши його, я поставила на стіл перед вчителем. А після того, як прибрала своє робоче місце - була вільна. Чим одразу й скористувалася: направилась до бібліотеки, щоб зайняти для себе та друзів місце.
Травологія. Перевірка з цього предмета відбувалась у теплиці й також складалась з двох частин: письмової роботи та практики - пересадка трави Ерміл та пояснення вибору ґрунту та добрива.
На все це було виділено годину. На перший погляд, цього часу вистачило б, щоб пересадити всю теплицю, але не все так просто, як здавалося на перший погляд. Травка ерміл була дуже примхливою, і якщо робити все дуже швидко - землю не підігріти землю, чи не так її спушити - рослина одразу міняла кольору свого листя з зеленого на червоне і в’яла на очах.
Магістр Індіелла лар Кілла, лише мовчки ходила поміж рядів та тяжко зітхала, коли хтось припускався помилки.
Знання з побутових заклять магістр Стефа Лійрра приймала, викликаючи до свого кабінету поодинці. Поклавши на стіл письмову роботу, мені довелося за допомогою магії навести в приміщенні чистоту та відновити скло у вікні. Після чого мені задали декілька питань та, отримавши на них задовільні відповіді, відпустили.
На практиці з геології я відрізняла справжні камені від магічно створених, при цьому пояснюючи, де саме вони використовуються. Магістр Кадмір Семо слухав мої пояснення в піввуха, більше приділяючи уваги прочитанні письмового звіту.
Сьогодні був важкий день.
Перед обідом магістр Дафна Яла приймала залік з рун, а в другій половині дня - метеомагія. Магістр Франц Брінг проводив перевірку на подвір’ї під захисним куполом, щоб раптово виведена з-під контролю магія не змила школу в затоку.
Через втому вечорі я додому їхала верхи на Самідірі. Гуляти самій темними вулицями бажання більше не було, а перетворення вовка на коня не займало багато часу. Як добре мати такого фамільяра.
Та ще й розмова з деканом після зізнання про напад стояла у вухах. Наче я винна в тому, що притягую до себе неприємності.