З контролем вогню мені вдалося впоратись майже ідеально - це відразу зазначив магістр Хельрик Дафстін. А от до контролю води у вчителя було декілька зайвих питань. Ця стихія хоч й слухала, але, на відмінну від вогню, вимагала великої сили, щоб стримувати її потужність.
Та я не засмучувалась, бо знала, що не застрягну з цим ще на пів року, а з осіні почну навчати землю та повітря.
А от вдома мене очікував приємний сюрприз: в шкатулці-артефакту лежала коротенька записка від Террі - “Скоро побачимось”. І все. Я, звісно, так зраділа, що почала танцювати, чим налякала домовика.
Коша вирішив, що мені зле, й хотів бігти шукати Вальдегора - вампір знов тинявся лісом.
Виклавшись на повну на "Основах трансформації неживих предметів" і отримавши похвалу від магістра Ет’ена Амергі, я в гарному настрої готувалась до наступного заліку в бібліотеці. Храм книг все ще був наповнений студентами та шумом їхніх голосів, і якби не необхідності довідників, я б віддала перевагу іншому місцю для самоопрацювання.
- Ти дивись, хто тут! Королева шлюх! - почувся неприємний голос Каштанки.
Її терпіння, схоже, вистачило лише на місяць. Шкода.
Але я так була захоплена читанням, що навіть лінь було підіймати голову, не те щоб почати сутичку.
- Потрібно попередити бібліотекаря, щоб ретельно слідкував за книгами, інакше ця вкраде їх.
- Айша, чи ти не знаєш, що на книги накладаються заклинання, тому їх просто неможуть винести з бібліотеки без дозволу? - запитав дівчину її однокласник Юдіан, який сидів поряд зі мною.
Хлопець, як і я, мріяв стати артефактором, тому ми зараз користувались однією книжкою на двох.
- Тебе ніхто не питав, - заскреготіла зубами Бетерлі.
- Тебе теж, але розмову ти чогось почала, - не здавався хлопець. - Та ще й з безглуздих звинувачень. Звісно, ти користуєшся тим, що дівчина, а Ята ще погано володіє магією, тому навіть не хвилюєшся, що тебе можуть викликати на магічну дуель. Але ще пів року - і я поставлю цілий джуб, щоб побачити, як тебе принизливу винесуть з майданчика непритомну.
- Тихіше, - закликала бібліотекарка, - для розмов вийдіть за двері.
Сперечатись з працівниками школи в плани Айші не входило, тож дівчина стиснувши губи, пішла до столика, де сиділи її подружки.
- Дістала вже, - тихенько сказав хлопець, і я з ним була повністю згодна. Я з цією особиною на уроках не перетинаюсь, а Юдіан вже майже рік з нею навчається.
Настав час найважливішого заліку - “Основи артефакторики”.
Я так нервувала, що не змогла нормально заснути вночі. Але магістр Джозін Шиппер лише прийняв письмовий звіт, переглянув його, поставив кілька запитань - і, отримавши відповіді, відпустив на всі чотири сторони.
Хотілось знову танцювати - та не при сторонніх.
- Чого така щаслива? - запитав мене Соренто, перехопивши на подвір’ї школи. Я якраз знов збиралась до бібліотеки.
- Артефакторику здала.
- І як?
Не роблячи з цього таємниці, розповіла з задоволенням.
Я була цим настільки захоплена, що не помітила, як до мене підійшли ззаду, схопили - й підняли в повітря. А потім трохи покружляли.
Спочатку захотілось вдарити ногою. Потім - заклинанням. Але я вчасно відчула такий знайомий запах лісу. Так міг пахнути лише один розумний.
Террі.
Ось тут я не втрималась - заверещала, вирвалась з обіймів та, повернувшись обличчям до друга, стиснула його ребра так, що лише дивом не зламала.
- Як ти тут опинився? - запитала я у ельфа.
- Тебе розшукував. Прийшов до додому, а мені двері відчинив твій вамп...
Я з переляку закрила рота рукою. Ще бракувало, щоб Соренто дізнався про расу Вальдегора. Поки декан міркує, як розв'язати питання з його легалізацією, він офіційно під грифом “засекречено”.
- Я, мабуть піду, - ввічливості майбутньому некроманту було не займати, - Ще побачимось.
- До побачення.
- До побачення, - додав Террі. - Так ти вільна, чи в тебе ще іспити?
- На сьогодні - все. Але треба попрощатися з друзями, вони в бібліотеці. Почекай трохи тут, бо без перепусків туди не зайдеш.
- Почекаю, - погодився ельф, та скориставшись лавкою, із задоволенням на ній розвалився.
“Види нерозумної нечесті та немерців". Відмінні знання з цього предмету неодноразово врятують моє життя в майбутньому. Тож було вирішено - у найближчому майбутню перетворити свої конспекти на власний довідник.
Сам залік пройшов гладесенько-рівнесенько. Я бадьоро відповідала на запитання, доповнювала відповіді, чим заслужила похвалу від магістра Частінга Ванліра.