- Так що там в тебе? - знов привернув до себе увагу. - Я вчора, коли була на базарі, то чула про купців та їхні каравани, що постійно
мандрують від одного міста до іншого по Шляхам. От і припустила, що з ними можна дістатися потрібного міста.
- Це діло, - похвалив Галеон й з зухвалою посмішкою спостерігав, як я морщусь від
запаху. - Ревнуєш?
- Кого? - не одразу зрозуміла на що натякав здоровань, і вже не втримавшись -
дзвінко чхнула.
- Тобі сьогодні потрібно ще зайти в аптеку перевертнів, за носовою маззю -вона
знижує нюх.
- А така існує?
- Так. Алкід з Кріоном теж за нею сьогодні ідуть. Кажуть, навколишні запахи їх з
розуму зводять.
- Є таке, - якщо я, як дракон, їх так сильно відчуваю, то лишається лише
здогадуватися, як не солодко доводиться перевертням. - Останніх розбудиш сам, а я піду за Лавеною. Чекаємо вас внизу.
- Впевнена, що нам потрібно так зрання кудись іди? Може проведемо час з більшою
користю?
На непристойний натяк не образилась. Я відчувала, що хлопець по-дружньому наді
мною кепкує, особливо після того, як я довго роздивлялася його голий торс, а потім ще відчула запах жінки.
- Згодна, - вирішила підіграти. - Тільки змий спочатку цей гидкий запах. - Лазні тут немає.
- Але є криниця.
- Якось іншим разом, - хлопець ледь помітно здригнувся від перспективи митися в
крижаній воді на морозі.
- Домовилися. А зараз я піду повторно будити нашу співачку.
***
Сніданок сьогодні був не такий шикарний, як вчора: пшенична каша, відбивна з
баранини та сірий хліб. Після цього ми попрямували до південних воріт, де збиралися торговельні каравани по різним напрямкам.
До воріт дісталися не швидко - вони були розташовані на іншому кінці міста. Але
майже одразу знайшла відповідного торговця, який днями висувався аж до самого Ейсшора, що був розташований на заході материка.
- Зараз с тебе два асімма за бронювання, - окинувши мене поглядом, кинув
невисокий, пухкий торговець. - А потім будеш платити вперед за кожен перехід. Так дивись і дістанешся самого Норгерда. Якщо не змерзнеш по дорозі.
Стоявши поблизу охоронці зло розсміялися.
- Не замерзну, - запевнила я, хоча сама трохи в цьому сумнівалась. До таких зим
встигла відвикнути.
- І ще: в тебе кінь є? - запитав торговець. - Чи хоча б кульгавий віслюк? - Ні того, ні іншого, - чесно відповіла я, з жахом представляючи себе верхи. Ми
щойно закінчили обговорювати фінансове питання і тут на тобі.
- Місце на санях дорожче. Тож вирішуй сама: або вверх на коні, або на тюках. - У мене є час подумати?
- Є. Але в день відправлення місць може вже не бути. Й підеш пішки. - Я спробую дати відповідь заздалегідь, - пообіцяла я, і пішла шукати своїх
знайомих.
Вони теж знайшли собі відповідний караван, і також встало питання з приводу
коней.
- Джед, охоронець зі з'їзду, порадив одну конюшню. От зараз до неї й навідаємося, -
запропонував Галеон.
Відкладати на завтра, те що можна зробити сьогодні ніхто не хотів, тому всі
погодилися.
Потрібна конюшня знаходилася, як на зло всім, на протилежній частині міста, а
саме біля північних воріт. Коли туди дісталися, було вже опівдні, і ми побоювалися нікого не застати. Але тут нам пощастило: і конюх, і коні були на місці. На будь-який смак.
- Ось тут мої красені, - почав розхвалювати тварин здоровий, сірошкірий, лисий
чоловік. - Хочеш жеребчика, хочеш кобилку. Білі, гніді, вороні, в яблуках. Від двох років і старші.
Я з цього розуміла лише колір та стать тварини.
- А уроки верхової їзди часом не даєте? - лячно запитала я у надії. Купити коня -
півсправи, мені ж потім на ньому їхати треба, а не вести під вуздечку. Так я і пішки можу йди.
- Не даю. Але, можливо, вам не кінь, а віслюк потрібен? Вони менш примхливі. - А вони у вас є?
- Ні, - відповів розумний і розлючено подивився.
Хлопці, поблукавши з годину все ж обрали пару коней. А я, з дозволу господаря
спробувала сісти в сідло, й одразу прийшла до висновку, що поїду в санях. Так, дорожче, але зекономлю на купівлі, а потім годуванні скакуна. І дупа буде цілішою.
Це був найскладніший похід за покупками за все моє життя. Напевно. Якщо я
пам'ятала, трохи більше, про колишнє. Я не раз намагалася згадати, але всі мої спроби зазнавали поразки ще на самому початку. Найімовірніше, нам встановили ментальний блок, щоб не турбувались про минуле життя. Я якось висловила думку в голос в компанії, з якою вдалося встановити теплі співвідношення, і вони мій висновок підтримали.
Здавалося, ми обійшли кожну крамницю, щоб придбати все необхідне для
подорожей. Галеон зі своєю командою, в яку увійшла й Лавена, також не затримувалися. Їхній караван, як і мій, відправлявся завтра - з однією різницею: я на захід, вони на південь.
Останнім місцем для закупівлі була аптека для перевертнів, де я з “крадіями”