Before she slipped entirely into a much needed nap, a knock on the door snapped Ilea out of her reverie. As the door swung open, Ilea saw it was the woman who had run outside to greet Alice.
Перш ніж вона повністю поринула в такий необхідний сон, стукіт у двері вирвав Ілею з її мрій. Коли двері відчинилися, Ілея побачила, що це жінка вибігла на вулицю, щоб привітати Алісу.
“Miss Ilea? Lady Forkspear wishes for your presence.”
— Міс Ілея? Леді Форксспір бажає вашої присутності».
Getting up from her perfect bed, Ilea nodded and followed the woman to a bigger room on the second floor of the mansion. The walls were adorned with lavish paintings and exotic-looking plants.
Вставши зі свого ідеального ліжка, Ілея кивнула і пішла за жінкою до більшої кімнати на другому поверсі особняка. Стіни були прикрашені розкішними картинами та екзотичними рослинами.
Entering the room, Ilea saw that there were only two women in there: Alice and an older-looking woman with a sorrowful expression. Her eyes were large and watery, and her lips trembled slightly.
Увійшовши до кімнати, Ілея побачила, що там лише дві жінки: Аліса і старша жінка з сумним виразом обличчя. Очі в неї були великі, сльозяться, а губи злегка тремтіли.
Ilea stopped in the middle of the room and greeted the women with a simple, “Hey there…”
Ілея зупинилася посеред кімнати і привіталася з жінками простим: "Привіт..."
“Hello, Ilea,” Alice said, rather formally. “So, Inna, this is the woman who saved me. She would like to keep the circumstances of the fight to herself, and I shall respect that request.”
– Здрастуй, Ілеє, – сказала Аліса досить формально. "Отже, Інно, це та жінка, яка мене врятувала. Вона хотіла б залишити обставини бою при собі, і я поважатиму це прохання".
The woman named Inna approached Ilea and abruptly hugged her. Releasing her two seconds later, she locked eyes with Ilea.
Жінка на ім'я Інна підійшла до Ілеї і різко обійняла її. Відпустивши її через дві секунди, вона заплющила очі на Ілею.
“I thank you from the deepest reaches of my heart for what you have done for us. We would be happy to reward you with anything within our means to provide.”
«Я дякую вам від глибини мого серця за те, що ви для нас зробили. Ми будемо раді винагородити вас усім, що нам під силу».
Shaking her head, Ilea looked at Alice. “She promised me some seats for the tournament. Food would be nice too. Oh, and… the bed… the one in the guest room, I’d like to have it.”
Похитавши головою, Ілея подивилася на Алісу. "Вона пообіцяла мені кілька місць на турнірі. Їжа теж була б непогана. Ну і... Ліжко... той, що в гостьовій кімнаті, я хотів би його мати».
Inna just glanced at her and then toward Alice questioningly, who shrugged.
Інна тільки глянула на неї, а потім запитально на Алісу, яка знизала плечима.
“I told you,” Alice said.
— Я ж тобі казала, — сказала Аліса.
Looking back at Ilea, Alice continued. “Ilea, I want to thank you again too. I’ll leave today for Dawntree rather than stay for the festival. I’d like to be with my family after what happened.” Opening and closing her mouth, she caught herself again. “I’m afraid I’ll likely not see you for a while… a long while. I hope you do understand.”
Озираючись на Ілею, Аліса продовжувала. "Ілея, я теж хочу подякувати тобі. Я поїду сьогодні в Світанок, а не залишуся на фестиваль. Я хотів би бути зі своєю сім'єю після того, що сталося». Відкриваючи і закриваючи рота, вона знову зловила себе. — Боюся, що деякий час тебе не побачу... довго. Сподіваюся, ви розумієте».
Nodding at her, Ilea smirked. “Things will get better, and I believe in you. Don’t worry about me, I’ll find my way. And you, find yours.”
Кивнувши на неї, Ілея посміхнулася. "Все налагодиться, і я вірю в тебе. Не хвилюйся за мене, я знайду свій шлях. А ти, знайди своє».
Alice ran to her, hugging her as deep sobs reverberated through the room while they stood there for a full minute.
Аліса підбігла до неї, обійняла її, коли глибокі ридання пролунали по кімнаті, поки вони стояли там цілу хвилину.
“Thank you. I will,” Alice whispered eventually, the look in her eyes a little different as she let go. She brushed away her tears and nodded to herself. “Come visit sometime in the future.”
"Дякую. Я зроблю, — прошепотіла врешті-решт Аліса, і вираз її очей трохи змінився, коли вона відпустила. Вона змахнула сльози і кивнула сама до себе. «Приходьте в гості коли-небудь в майбутньому».
With one last look at Ilea, Alice straightened and left the room. Inna looked solemnly at the door for some time after Alice’s exit.
Востаннє глянувши на Ілею, Аліса випросталася і вийшла з кімнати. Інна ще деякий час урочисто дивилася на двері після виходу Аліси.
“She’s not quite the same anymore, is she? And she was so happy to visit Riverwatch…”
"Вона вже не зовсім та, чи не так? І вона була така щаслива, що побувала в гостях у Riverwatch..."
“As I said, I believe in her,” Ilea said, also still watching the door. “She’ll find that spark again.”
