Thanking the guard, Ilea departed and began to explore the city. She was now at a higher point than she had ever been during her last visit, so she had a good view of much of Riverwatch. The city was built partially into the mountainside, with the larger houses and mansions creeping higher and higher to separate themselves from the riffraff. Wanting to go higher, Ilea blinked on top of one of the nearby houses. Three jumps later, she had a view of most of the city. The suns were slowly setting on the horizon, yet they still provided enough light to see by.
Подякувавши охоронцеві, Ілея пішла і почала досліджувати місто. Тепер вона була на вищій точці, ніж будь-коли під час свого останнього візиту, тому їй було добре видно більшу частину Рівервотч. Місто було частково побудоване на схилі гори, а більші будинки та особняки підкрадалися все вище і вище, щоб відокремитися від риффрафа. Бажаючи піднятися вище, Ілея кліпнула очима на даху одного з сусідніх будинків. Через три стрибки їй відкрився вид на більшу частину міста. Сонце повільно сідало за горизонт, але воно все ще давало достатньо світла, щоб бачити повз.
“Breathtaking… The noise and smells are still an issue, but hey, there’s good food here. I’ll check out the festivities at the very least.”
"Дух захоплює... Шум і запахи все ще є проблемою, але тут є хороша їжа. Я принаймні подивлюся на святкування».
Jumping down from the house just as one of the guards noticed her and shouted something unpleasant, she dropped into one of the nearby alleyways, out of sight. I guess standing on top of other people’s houses isn’t exactly allowed.
Зістрибнувши з дому саме тоді, коли її помітив один з охоронців і вигукнув щось неприємне, вона впала в один із сусідніх провулків, зниклий з очей. Я думаю, що стояти на дахах чужих будинків точно не можна.
Turning a couple of corners, she pulled up her hood and joined the crowds.
Повернувши на пару поворотів, вона підняла капюшон і приєдналася до натовпу.
“Now what to do, what to do…”
«Що ж робити, що робити...»
Deciding to just stroll around a bit and see what interesting things she could find, she soon found herself entering an impressive looking blacksmith’s shop. Smoke billowed from a sizeable chimney, and its stones were caked in a layer of soot, even outside.
Вирішивши просто трохи прогулятися і подивитися, які цікаві речі вона може знайти, вона незабаром опинилася в вражаючій на вигляд ковальській майстерні. Дим здіймався з чималого димаря, а його каміння навіть зовні було вкрите шаром сажі.
Inside, there were various weapons on display, which were impressive too: battleaxes, broadswords, daggers, scimitars – all manner of war implements were represented. And Ilea was just one of a small crowd appreciating the wares. Look like adventurers.
Усередині була представлена різноманітна зброя, яка також вражала: бойові сокири, палаші, кинджали, ятагани – були представлені всілякі бойові знаряддя. І Ілея була лише однією з невеликого натовпу, який цінував товари. Схожі на шукачів пригод.
Identifying the people inside told her there were warriors with levels ranging from 30 to 50. One of them identified as a rogue, and there were a few mages too. They looked at her with mild surprise but soon continued their inspection of the goods on offer.
Ідентифікація людей всередині сказала їй, що там були воїни з рівнями від 30 до 50. Один з них ідентифікував себе як розбійника, і там теж було кілька магів. Вони подивилися на неї з легким здивуванням, але незабаром продовжили огляд запропонованих товарів.
“And what might a level 47 healer be doing in my smithy?” a burly man with a mighty beard said to Ilea from behind a wooden counter. “Not just a healer but a ‘battle healer’. Funny that.”
«А що може робити цілитель 47-го рівня в моїй кузні?» — запитав Ілею кремезний чоловік з могутньою бородою з-за дерев'яного прилавка. "Не просто цілитель, а "бойовий цілитель". Смішно, що".
Did he single me out because of my class?
Чи виділив він мене через мій клас?
[Smith – level 55]
[Сміт – рівень 55]
Grabbing his outstretched hand, she smirked as he tried to squeeze it. She did not go easy on him.
Схопивши його простягнуту руку, вона посміхнулася, коли він намагався стиснути її. Вона не пішла йому легко.
“Oho, as I suspected! You don’t exactly have the eyes of a support healer.” Leaning closer to her, he whispered, “Very rare to get one of your type around here.” Smiling at her, he let go of her hand. “Well then, what exactly do you use to smack your foes’ heads in while you heal your own wounds?”
— Ой, як я й підозрював! У вас точно немає очей цілителя-підтримки». Нахилившись до неї ближче, він прошепотів: "Дуже рідко можна зустріти тут когось із вашого типу". Посміхнувшись їй, він відпустив її руку. — Ну, а що ж ти використовуєш для того, щоб бити ворогів по головах, поки лікуєш власні рани?
So battle healers are not as foreign a concept as Alice had me believe. Showing the smith her hands, she answered, “These babies right here.”
