Excusing herself, Ilea walked along the outer wall of the supposed arena, soon finding the main entrance to the round structure. The noises of the city grew louder, and soon she found herself before a mass of people, all trying to get in. She saw people from all walks of life, from scullery maids in worn petticoats and city guards in armor to what she assumed were nobles and wealthy merchants dressed in fine silks and robes.
Виправдовуючись, Ілея пройшла вздовж зовнішньої стіни передбачуваної арени, незабаром знайшовши головний вхід до круглої споруди. Шум міста ставав дедалі гучнішим, і невдовзі вона опинилася перед натовпом людей, які намагалися потрапити всередину. Вона бачила людей з усіх верств суспільства, від покоївок у поношених нижніх спідницях і міських вартових в обладунках до, як вона вважала, дворян і багатих купців, одягнених у вишукані шовки та мантії.
The mass was moving quickly though, so it took her only ten minutes before she was standing in front of another official. A line of ten of them were handling the masses at a surprising speed.
Однак меса рухалася швидко, тому їй знадобилося лише десять хвилин, перш ніж вона стала перед іншим чиновником. Шеренга з десяти з них справлялася з масами з дивовижною швидкістю.
“Welcome, normal fare is one silver piece,” said the balding man in the booth.
— Ласкаво просимо, нормальний тариф — це один срібний шматок, — сказав лисіючий чоловік у будці.
Handing him the silver, he nodded and handed her a small ticket. “Sector 14, row 28, number 31. Please don’t move seats, or you’ll be removed. Keep the ticket on you while inside. Enjoy the show!”
Вручивши йому срібло, він кивнув і простягнув їй маленький квиток. "Сектор 14, рядок 28, No 31. Будь ласка, не пересувайте сидіння, інакше вас знімуть. Тримайте квиток при собі, перебуваючи всередині. Приємного перегляду!»
The man was already greeting the next spectator, and Ilea was shoved forward by the overeager, unruly mob. Walking through a small dark corridor, she emerged to the cheers of more than a thousand people.
Чоловік уже вітав наступного глядача, а Ілею штовхнув уперед нетерплячий, непокірний натовп. Пройшовши маленьким темним коридором, вона вийшла під оплески понад тисячі людей.
“Oh wow…” she whispered as she took in the view. A circular, bowl-like structure had been set into the ground, the arena itself far below street level. Seats ran all around the edge of the structure, with a sand-covered battleground at the very bottom. It was like a coliseum dug into the earth.
— Ой, нічого собі... — прошепотіла вона, розглядаючи погляд. Кругла, схожа на чашу споруда була встановлена в землю, а сама арена була розташована набагато нижче рівня вулиці. Сидіння простягалися по всьому краю споруди, а в самому низу було вкрите піском поле битви. Це було схоже на Колізей, виритий у землі.
The scale of it confused her for a moment, for it was far larger than anything she had expected in the medieval-like city. Someone bumped into her and she moved to the side, and she looked up to see the suns shining down.
Його масштаб на мить збентежив її, бо він був набагато більшим, ніж усе, чого вона очікувала в середньовічному місті. Хтось наштовхнувся на неї, і вона відійшла вбік, і вона подивилася вгору і побачила, як світить сонце.
There were thousands of seats and just as many people continuing to fill the structure. It seemed the closer the seats got to the arena floor below, the wealthier the occupants. There were also slightly elevated sectioned-off seats occupied by well-dressed or heavily armed individuals, who were surrounded by groups of guards with different colors and styles of gear.
Там були тисячі місць і стільки ж людей продовжували заповнювати будівлю. Здавалося, що чим ближче підіймалися сидіння до арени поверхом нижче, тим заможнішими були мешканці. Були також трохи підняті відокремлені місця, які займали добре одягнені або важко озброєні люди, які були оточені групами охоронців з різними кольорами та стилями спорядження.
Even more spectators streamed in from other entry points as she stood there. Magic flashed up from the sand-covered grounds far below as mages summoned fire and ice in a performance. Looking around, Ilea spotted her sector and soon found her designated seat. It was in the middle of it all.
Ще більше глядачів стікалося з інших точок входу, коли вона стояла там. Магія спалахнула з вкритих піском майданчиків далеко внизу, коли маги викликали вогонь і лід під час виступу. Озирнувшись, Ілея помітила свій сектор і незабаром знайшла призначене місце. Це було посеред усього цього.
Not too suspicious or flashy, but still a nice view…
Не надто підозрілий чи кричущий, але все одно гарний вигляд...
People selling food and drinks were walking down the aisles carrying trays of delights. Motioning to one of them, Ilea soon had an ale and some grilled chicken. It’s pretty early, but I mean, it’s a festival, right?
