Spreading her wings, Ilea flew out into the forest, basking in the sun and breathing in the fresh scent of the grass and trees around her. It felt good, as if she was absorbing the energy she’d lost in the dark streets of Virilya, in that burning mansion, among the soldiers and people fleeing from the magic raining down from the sky.
Розправивши крила, Ілея вилетіла в ліс, гріючись на сонечку і вдихаючи свіжий аромат трави і дерев навколо себе. Їй було приємно, наче вона вбирала енергію, яку втратила на темних вулицях Вірільї, у цьому палаючому особняку, серед солдатів і людей, які тікали від магії, що падала з неба.
“You don’t look so good there,” Aki said.
"Ти там не дуже добре виглядаєш", - сказав Акі.
Ilea was surprised to hear him, but she didn’t quite jump.
Ілея здивувалася, почувши його, але не зовсім підстрибнула.
“Yeah.”
— Еге ж.
“Anything I can do?”
— Що я можу зробити?
“No, but I appreciate the offer. How about you? You’ve been around through all this.”
"Ні, але я ціную пропозицію. А ти? Ти все це проходив».
“It’s… a change. Not the kind of adventure I enjoy, but I can tell at least that you feel the same,” Aki said. “But I’ll stick with you, for now. Just don’t want to make a scene, being a talking dagger and all. But I’m here.”
"Це... зміна. Не та пригода, яка мені подобається, але я можу принаймні сказати, що ви відчуваєте те саме", - сказав Акі. — Але я поки що залишуся з тобою. Просто не хочу влаштовувати сцену, бути кинджалом, що говорить і все таке. Але я тут".
Ilea smiled. “And I appreciate that, friend. Do speak up if you need anything, or if you want me to take you somewhere.”
Ілея посміхнулася. — І я це ціную, друже. Говори, якщо тобі щось потрібно, або якщо хочеш, щоб я тебе кудись відвез».
“Here is good. Focus on your mission for now. We’ll talk again when it’s over.”
"Ось добре. Поки що зосередьтеся на своїй місії. Ми ще поговоримо, коли все закінчиться".
Ilea nodded, patting the sheathed dagger before she moved on and landed.
Ілея кивнула, погладжуючи кинджал у піхвах, перш ніж рушити далі і приземлитися.
Once we’re done helping Edwin, I’ll go on a fucking month-long vacation. Just me, maybe the team, the wilderness, and whatever monsters want to kill me.
Як тільки ми закінчимо допомагати Едвіну, я піду в довбану місячну відпустку. Тільки я, можливо, команда, пустеля і будь-які монстри, які хочуть мене вбити.
She hoped there’d be a lot.
Вона сподівалася, що їх буде багато.
Walking through the forest, she thought of the various creatures she’d learned about in her classes at the Shadow’s Hand. Her smile faltered as these thoughts led her to memories of Eve, but she tried to stay focused on the moment. On the trees, the light filtering through the leaves above, the birds chirping.
Прогулюючись лісом, вона думала про різних істот, про яких дізналася на уроках у Долоні Тіні. Її посмішка похитнулася, коли ці думки привели її до спогадів про Єву, але вона намагалася зосередитися на моменті. На деревах світло, що пробивається крізь листя вгорі, пташки щебечуть.
It would’ve been nice for you to have been here, for all this. Could’ve used your experience. Could’ve used another friend.
Було б добре, якби ви були тут, за все це. Міг би скористатися вашим досвідом. Міг би скористатися іншим другом.
She breathed deeply, closing her eyes for a moment. She heard an animal call, opened her eyes, and smiled.
Вона глибоко зітхнула, на мить заплющивши очі. Вона почула тваринний поклик, розплющила очі і посміхнулася.
Time to hunt.
Час полювати.
*
Ilea sacrificed more of her health as she ran alongside the stag-like creature she’d found. Its antlers were made of some type of crystal, and its fur was a dark green and rough to the touch. She’d decided not to kill the harmless creature, dodging another one of the crystal spears it conjured from thin air and sent in her general direction.
Ілея пожертвувала більшою частиною свого здоров'я, бігши поруч із знайденою оленеподібною істотою. Його роги були зроблені з якогось кришталю, а хутро було темно-зеленим і шорстким на дотик. Вона вирішила не вбивати невинну істоту, ухилившись від ще одного кришталевого списа, який вона викликала з повітря і направила в її загальний бік.
It was way too cute to punch. Looking into its deep brown eyes made her feel like the forest itself was staring back at her. At first, it had run from her, but the creature didn’t seem quite as stressed out by her presence now.
Це було занадто мило, щоб бити. Дивлячись у його глибокі карі очі, їй здавалося, що сам ліс дивиться на неї. Спочатку він втік від неї, але тепер істота не здавалася такою напруженою від її присутності.
[Hereviir – level 38]
[Херевійр – рівень 38]
She didn’t blink but slowed when the creature slowed. Ilea grinned and walked closer, reaching her hand out to touch the beast again, causing it to summon a set of crystal shards that exploded straight into her ashen armor.
