“I was. For a while,” he said. “Yeah.” He paused. “Sorry, for all this. For what happened to Eve. For what I felt I had to do. Thanks for being there. For helping out.”
"Я був. На деякий час", - сказав він. — Еге ж. Він зробив паузу. "Вибачте, за все це. За те, що сталося з Євою. За те, що, на мою думку, я маю зробити. Дякую, що ви є. За те, що допомагає».
“I’m sorry too. And hey, that’s what friends are for.”
"Мені теж шкода. І для цього й потрібні друзі».
“Hunting down a noble House in the capital of Lys?”
— Полювання на шляхетний дім у столиці Лисі?
Ilea smiled. “Yeah, that and getting stranded in a realm of demons with. Retaking a city overtaken by said demons, hunting down sand creatures in the southern desert. Friend activities.”
Ілея посміхнулася. "Так, це і застрягти в царстві демонів. Відвойовуючи місто, захоплене згаданими демонами, полюючи на піщаних істот у південній пустелі. Діяльність друзів».
“Friend activities,” Trian murmured before he crouched down and touched the earth. He took a stone and closed his hand around it, then threw it into the pond.
— Дружба, — пробурмотів Тріан, перш ніж присісти навпочіпки й торкнутися землі. Він узяв камінь і обхопив його рукою, а потім кинув у ставок.
It landed with a dull plopping sound. It hadn’t bounced.
Він приземлився з глухим плесканням. Він не відскочив.
*
They were ready to leave in the evening. Edwin and Maria had found recent documentation on enchantment equipment bought in Virilya and delivered to the east. They knew the equipment was connected to Arthur’s research based on the type, the quantity bought, and the price paid.
Увечері вони були готові до від'їзду. Едвін і Марія знайшли нещодавню документацію про спорядження для зачарування, куплене у Вірільї та доставлене на схід. Вони знали, що обладнання було пов'язане з дослідженням Артура, виходячи з типу, кількості купленого та сплаченої ціни.
They flew east for a long while before, finally, Edwin motioned for them to land after night had fallen. The last stretch would be traveled on foot. The weather was clear, so it would be simple for even an average guard to spot them in the skies.
Вони довго летіли на схід, перш ніж нарешті Едвін жестом попросив їх приземлитися після настання ночі. Останній відрізок проходив пішки. Погода була ясною, тому навіть пересічному охоронцеві було легко помітити їх у небі.
Their group moved quietly and quickly over the fields toward the ocean to the east. Ilea could hear the waves crashing against the cliffs. She smelled salt in the air and saw the others in her Sphere. All of them had come.
Їхня група тихо і швидко рушила полями до океану на сході. Ілея чула, як хвилі розбиваються об скелі. Вона відчула запах солі в повітрі і побачила інших у своїй Сфері. Всі вони прийшли.
A group of boulders stood near the cliffs overlooking the body of endless water, illuminated by the moons above, the only cover for hundreds of meters for the group of high-level fighters.
Група валунів стояла біля скель з видом на водойму з нескінченною водою, освітлену місяцями вгорі, єдине прикриття на сотні метрів для групи бійців високого рівня.
Or assassins.
Або вбивць.
Ilea appeared near one of the rocks and sat down, stretching her arms before resting her back on the stone. Kyrian sat beside her as Edwin walked toward the edge of the cliff, his eyes focused on the distant islands barely visible to them. One of those small dots would be their target – or at least, they hoped it was.
Ілея з'явилася біля однієї зі скель і сіла, витягнувши руки, перш ніж спертися спиною на камінь. Кіріан сидів поруч з нею, коли Едвін йшов до краю скелі, його погляд зосереджувався на далеких островах, ледь помітних для них. Одна з цих маленьких цяток стане їхньою мішенню – або, принаймні, вони сподівалися, що так воно і буде.
“There’s more than one,” Maria said as she stepped beside him.
— Не один, — сказала Марія, ступаючи поруч із ним.
“And that’s very good for us,” he answered. “You and Ilea will fly out to see if there’s a good base for us there, perhaps check for villages, towns, or castles nearby as well.”
— І це дуже добре для нас, — відповів він. — Ви з Ілеєю полетите подивитися, чи є там для нас хороша база, можливо, перевірте, чи немає поблизу сіл, містечок чи замків.
Maria nodded and looked at Ilea. “Coming?”
Марія кивнула і подивилася на Ілею. — Іде?
“If you ask nicely.”
— Якщо гарненько попросиш.
Maria scowled while Ilea stood up.
Марія нахмурилася, а Ілея підвелася.
“I guess I did agree to help.”
— Мабуть, я погодився допомогти.
“Please, don’t kill each other if you can manage it,” Edwin said.
"Будь ласка, не вбивайте один одного, якщо ви можете з цим впоратися", - сказав Едвін.
“I’ll try,” Ilea said, opening her arms.
— Я спробую, — сказала Ілея, розводячи обійми.
Maria rolled her eyes and walked over. Ilea grabbed Maria and jumped off the cliff, neither of them making a sound before her wings spread at the last moment, the two of them speeding up tremendously as they glided silently over the waves.
