“I think you’ve had enough, Maria,” Edwin said as he grabbed her shoulders.
— Гадаю, з тебе досить, Маріє, — сказав Едвін, хапаючи її за плечі.
“Ed… you’re so mean. Always so mean,” she said and closed her eyes as she fell onto his chest, hugging him close. “So nice,” she murmured as he walked out of the room with her.
"Ред... Ти такий підлий. Завжди такий злий, — сказала вона і заплющила очі, впавши йому на груди, міцно обійнявши. — Так гарно, — пробурмотіла вона, коли він вийшов з нею з кімнати.
“There goesch half the party…” Maurice said, taking Maria’s place next to Ilea. “Hi there ssschugar.” He looked at her with a drunken smile.
«Там половина партії...» — сказав Моріс, займаючи місце Марії поруч з Ілеєю. — Привіт, ssschugar. Він подивився на неї з п'яною посмішкою.
Ilea sighed and watched Popi work while she enjoyed the good ale, thinking of Eve and Kyrian and remembering the rare moments they’d shared together in the bars of Viscera and Ravenhall.
Ілея зітхнула і дивилася, як Попі працює, насолоджуючись хорошим елем, думаючи про Єву та Кіріана та згадуючи рідкісні моменти, які вони проводили разом у барах Viscera та Ravenhall.
Then she easily broke Maurice’s hand as it fumbled with her armor. The man whined but then laughed. “Ah you’re a cold one, eh…”
Потім вона легко зламала руку Моріса, коли вона намацала її обладунки. Чоловік заскиглив, але потім засміявся. — Ах, ти холодний, еге ж...
Popi turned around at the noise. “Please don’t kill him, he means no harm.” He smiled and handed Maurice a cupcake that the mercenary took with a grin and ate.
Попі обернувся від шуму. «Будь ласка, не вбивайте його, він не хоче завдавати шкоди». Він посміхнувся і простягнув Морісу кекс, який найманець взяв з посмішкою і з'їв.
“Don’t worry, Popi,” Ilea said and got up, grabbing a crate full of ale and walking outside, putting it onto the long table in front of the mages in the next room.
— Не хвилюйся, Попі, — сказала Ілея і підвелася, схопила ящик з елем і вийшла на вулицю, поклавши його на довгий стіл перед магами в сусідній кімнаті.
“Want a drink? Would be a waste if we left it here,” she said, knowing they could easily take it all back to wherever they went. Storage items gave them that luxury.
"Хочеш випити? Було б марнотратством, якби ми залишили його тут», — сказала вона, знаючи, що вони можуть легко забрати все це назад, куди б вони не пішли. Предмети для зберігання надавали їм такої розкоші.
Nonetheless, Ilea went back and grabbed each crate before putting them on the table. Christopher was the first of the mages to join her, grabbing a bottle of ale and lifting it in her direction.
Тим не менш, Ілея повернулася і схопила кожен ящик, перш ніж покласти їх на стіл. Крістофер першим з магів приєднався до неї, схопивши пляшку елю і піднявши її в її бік.
“To the demise of Lord Redleaf,” he said and smiled. Ilea mirrored the gesture and went to look for Trian. She found him in the first hall they’d fought in, staring at one of the corpses.
— До загибелі лорда Редліфа, — сказав він і посміхнувся. Ілея віддзеркалила цей жест і пішла шукати Тріана. Вона знайшла його в першому залі, де вони билися, коли він дивився на один із трупів.
“Trian,” she said, walking over. “We’re having a drink. Might be better than looking at corpses?”
— Тріан, — сказала вона, підходячи. "Ми п'ємо. Можливо, це краще, ніж дивитися на трупи?»
He looked at her and sighed, then nodded. “Sorry, I just…”
Він подивився на неї і зітхнув, потім кивнув. «Вибачте, я просто...»
She touched his shoulder. “We’re alive. And Kyrian is out there. Let’s take it one step at a time. Remember?”
Вона торкнулася його плеча. "Ми живі. І Кіріан там. Давайте робити це крок за кроком. Пам'ятаєте?
He breathed in deep, then gave a weak smile. “Right.”
Він глибоко вдихнув, потім ледь посміхнувся. — Вірно.
She brought him downstairs, watching his expression through her Sphere.
Вона спустила його вниз, спостерігаючи за його виразом обличчя через свою Сферу.
Suppose we all need time.
Припустимо, що нам усім потрібен час.
Ilea cracked her neck. If she was honest, the main thing she was looking forward to was finally fighting another monster. Not the monstrous humans they’d hunted down but beasts and machines hidden in some fucked up dungeon deep underground. The thought distracted her from memories of Eve and Kyrian.
Ілея тріснула шиєю. Якщо чесно, то головне, чого вона з нетерпінням чекала, це нарешті битися з черговим монстром. Не жахливі люди, на яких вони полювали, а звірі та машини, заховані в якомусь довбаному підземеллі глибоко під землею. Ця думка відволікала її від спогадів про Єву і Кіріана.
One step at a time.
Крок за кроком.
Maurice had already joined the mages, telling stories of adventures and grandeur. Of faraway kingdoms and exotic beasts and women. Ilea noticed one of the mages was looking at him with a little too much interest as she grabbed another bottle of ale from the crate and cracked it open, handing it to Trian before she got one for herself.
