Though many traveled toward it, the city seemed nearly deserted inside. Compared to the previously bustling streets and shops, Ilea found many a storefront still destroyed and empty. Merchants had put up their stalls in the streets themselves, while all sorts of architects, builders, and mages walked around, discussing improvements and repairs.
Хоча багато хто йшов до нього, місто здавалося майже безлюдним всередині. У порівнянні з раніше галасливими вулицями та магазинами, Ілея виявила, що багато вітрин магазинів все ще зруйновані та порожні. Купці самі ставили свої кіоски на вулицях, а всілякі архітектори, будівельники та маги ходили навколо, обговорюючи покращення та ремонт.
She led the others through the streets, finding a second massive wall farther in, also guarded, and a third one surrounding the centermost part of the fortress city with its large guild halls and government structures. She reached the four-story stone mansion where Claire had taken up residence, not missing the black banners hanging on the facade.
Вона провела інших вулицями, знайшовши другу масивну стіну далі, також охоронювану, і третю, що оточувала центральну частину міста-фортеці з його великими залами гільдій і урядовими спорудами. Вона дійшла до чотириповерхового кам'яного особняка, де оселилася Клер, не пропустивши чорних транспарантів, що висіли на фасаді.
A guard clad in black armor nodded at Ilea. The man was at level one-eighty. Not quite high enough to be a member of the Hand himself.
Охоронець, одягнений у чорні обладунки, кивнув на Ілею. Чоловік був на вісімдесятому рівні. Недостатньо високий, щоб сам бути членом Долоні.
Provided they haven’t changed the rules yet.
За умови, що вони ще не змінили правила.
“Your badge?”
— Твій значок?
Ilea summoned it and handed it over.
Ілея викликала його і передала.
“Thank you. Go on,” the guard said, not asking anything of the others.
"Дякую. Ідіть далі, — сказав охоронець, нічого не питаючи в інших.
Enough trust to let me in with company.
Достатньо довіри, щоб впустити мене в компанію.
Ilea led the others up to the top floor. She found she couldn’t see into many of the rooms through her Sphere, her perception cut off by enchantments on the walls and floors. When she knocked on the heavy wooden door of Claire’s office, she heard Claire’s muffled voice from within and entered.
Ілея повела інших на верхній поверх. Вона виявила, що не може зазирнути в багато кімнат через свою Сферу, її сприйняття відрізане чарами на стінах і підлозі. Коли вона постукала у важкі дерев'яні двері кабінету Клер, то почула зсередини приглушений голос Клер і ввійшла.
Claire’s eyes grew wide when she saw Ilea, and she got up from her chair and walked over to her. She glanced at the group of people waiting and gave Ilea a look.
Очі Клер широко розплющилися, коли вона побачила Ілею, підвелася зі стільця і підійшла до неї. Вона глянула на групу людей, які чекали, і подивилася на Ілею.
“Hey, Claire,” Ilea said. She felt a sob bubbling up from within and had to pause for a moment to collect herself.
— Привіт, Клер, — сказала Ілея. Вона відчула, як зсередини вирувало ридання, і їй довелося зупинитися на мить, щоб зібратися.
After everything that had happened, she felt as if the walls she’d put up had just come crumbling down. Everything had happened so quickly, one thing after the next. Trian, his family, Eve, Edwin, the Birmingales, the attack on Virilya, Arthur, Kyrian. She heard ringing in her ears and closed her eyes, sending healing magic into her mind.
Після всього, що сталося, їй здавалося, що стіни, які вона зводила, щойно зруйнувалися. Все відбувалося так швидко, одне за іншим. Тріан, його сім'я, Єва, Едвін, Бірмінгали, напад на Вірілью, Артура, Киріана. Вона почула дзвін у вухах і заплющила очі, посилаючи в свій розум цілющу магію.
“Do you want to sit down?” Claire asked in a calm and quiet voice.
— Хочеш сісти? — спокійним і тихим голосом запитала Клер.
“I…” Ilea began haltingly. “No, it’s okay. These people are mages who wish to be employed. We escorted them here.”
«Я...» — затинаючись, почала Ілея. "Ні, нічого страшного. Ці люди – маги, які бажають бути працевлаштованими. Ми проводжали їх сюди".
“Mages?” Claire asked, looking at the group again. “Nature mages and an enchanter… Yes, I would very much like to talk to you. I’m Claire. I’m with the Shadow’s Hand and a member of the government of Ravenhall. It’s good to meet you all. However, these two have been traveling for a while. Is it alright if we discuss your request once I’ve spoken to them?”
— Маги? — запитала Клер, знову глянувши на групу. "Маги природи і чарівник... Так, я б дуже хотіла з вами поговорити. Мене звати Клер. Я з Долонею Тіні і член уряду Рейвенхолла. Приємно познайомитися з усіма вами. Однак ці двоє вже деякий час подорожують. Чи нормально, якщо ми обговоримо ваше прохання після того, як я поговорю з ними?»
Christopher stepped forward. “Christopher Volaris. I understand, of course. Is there a place where we could wait?”
