Ілея знову кліпнула очима, не відходячи надто далеко, щоб побачити потенційних ворогів, перш ніж вони її помітять. Вона досліджувала ще трохи, поки один з них не побачив її.
I’ve gotten away from Praetorians, I’ll get away from these guys.
Я відійшов від преторіанців, я піду від цих хлопців.
They were much smaller to boot, only reaching close to two meters in height. Shorter and fewer legs meant a likely slower running speed. The three question marks worried her a little, of course. It was the next barrier and could mean anything between level five or six hundred and a thousand, if not more.
До того ж вони були набагато меншими, досягаючи лише близько двох метрів у висоту. Коротші та менша кількість ніг означали, ймовірно, меншу швидкість бігу. Три знаки питання, звичайно, її трохи стурбували. Це був наступний бар'єр, який міг означати будь-який рівень від п'яти до шестисот тисячі, якщо не більше.
A couple of minutes later, she came up on a big opening toward the center of the complex. Cracked white stairs led upward. She blinked, avoiding another set of knights coming around the corner. Waiting between two pillars, she watched them move past before they continued on in the circular hallway around the center.
Через пару хвилин вона вийшла на великий отвір у напрямку до центру комплексу. Потріскані білі сходи вели нагору. Вона кліпнула очима, уникаючи чергової групи лицарів, що наближалися з-за рогу. Чекаючи між двома колонами, вона спостерігала, як вони проїжджають повз, перш ніж продовжити рух у круглому коридорі навколо центру.
Blinking closer to the entrance around thirty meters further in, there were two Kingsguards standing motionless. Both were equipped with sword and shield. There were no more pillars between her and the knights, and while she was close enough to blink into the room behind them, she wasn’t close enough for her to see what was inside.
Ближче до входу, метрів за тридцять, стояли нерухомо двоє королівських гвардійців. Обидва були озброєні мечем і щитом. Між нею та лицарями більше не було стовпів, і хоча вона була досить близько, щоб моргнути в кімнату позаду них, вона була недостатньо близько, щоб побачити, що всередині.
The doors were massive, dwarfing the two undead in front of it, and were made of dark steel with silver engravings, just like the side entrance she’d used to get in. The ceiling above her was solid, and she couldn’t see anything below her either.
Двері були масивними, затьмарювали двох мерців перед ними, і були зроблені з темної сталі зі срібним гравіюванням, як і бічний вхід, куди вона заходила. Стеля над нею була суцільною, і під нею вона теж нічого не бачила.
Probably the throne room.
Ймовірно, тронний зал.
Ilea smiled and blinked inside, appearing in a crouch and looking at the two knights behind her through her Sphere, still guarding the gate she had just passed. They didn’t move.
Ілея посміхнулася і кліпнула очима всередині, з'явившись навпочіпки і дивлячись на двох лицарів позаду себе через свою Сферу, все ще охороняючи ворота, які вона щойно пройшла. Вони не рухалися.
It was the throne room. Empty and massive. Two large thrones stood on a platform in the distance and withered flags hung on either side of the hall, some having fallen to the ground after all these years. Other than a few shimmering lines of silver, they had lost their color.
Це був тронний зал. Порожній і масивний. Два великі трони стояли на платформі вдалині, а по обидва боки зали висіли зів'ялі прапори, деякі з яких впали на землю після стількох років. За винятком кількох мерехтливих срібних ліній, вони втратили свій колір.
One of the thrones looked a little more pompous, and both, of course, were made of or at least coated in silver. A big flag of a rose hung on the wall behind them. Massive pillars stood in rows on either side of the hall, and Ilea immediately blinked behind one of them.
Один з тронів виглядав трохи помпезніше, і обидва, звичайно ж, були зроблені або хоча б покриті сріблом. Позаду них на стіні висів великий прапор троянди. По обидва боки зали рядами стояли масивні колони, і Ілея відразу ж кліпнула очима за одним з них.
Kingsguards and a throne room. She checked every corner to make sure nothing was waiting to ambush her. If there are Kingsguards, there might be a King. An undead King who could be even more powerful than all these knights.
Королівська гвардія і тронний зал. Вона перевірила кожен кут, щоб переконатися, що ніщо не чекає, щоб влаштувати їй засідку. Якщо є королівська гвардія, то може бути і король. Король нежиті, який міг би бути навіть могутнішим за всіх цих лицарів.
Part of her was screaming at her to get out, that she was getting closer to the center of this place, and she knew she wasn’t ready to face whatever beings might be waiting for her. Still, she’d gotten so far, why not take another few steps? She had her blink and Sphere, after all.
