Ще один гуркіт здригнув землю, двоє ельфів виринули з пилу та уламків неушкодженими. В одну з них увірвався шквал велетенських вогняних стріл, і коли Ілея озирнулася, то побачила, що Джірайу пролітає на пару десятків метрів позаду їхньої групи з вогненним луком у руці.
The attacks scorched the ground around the elf, but he simply deflected them with hands tipped by sharp, claw-like nails. Silvis teleported behind him, but the elf twirled around, grabbing the rogue by the neck before he even had a chance to attack. A crunch was heard, and the lifeless Silvis slumped to the ground.
Атаки обпалювали землю навколо ельфа, але він просто відбивав їх руками, наконечниками гострих, схожих на кігті, нігтів. Сільвіс телепортувався позаду нього, але ельф закрутився, схопивши розбійника за шию ще до того, як той встиг атакувати. Почувся хрускіт, і бездиханний Сільвіс упав на землю.
Oh fuck, teleporting to attack is not safe… noted.
Ой, блядь, телепортуватися в атаку небезпечно... Зазначити.
It was clear that sub-level 100 adventurers stood no chance against these creatures. Looking for Glenn, Ilea blinked toward him. Crackling lightning, ice shards, and other magic filled the air as the higher-level defenders tried to keep the elves busy.
Було зрозуміло, що авантюристи нижчого рівня 100 не мають шансів проти цих істот. Шукаючи Гленна, Ілея кліпнула в його бік. Тріскучі блискавки, уламки льоду та інша магія наповнювали повітря, коли захисники вищого рівня намагалися зайняти ельфів.
A few seconds later, most of the people below level 100 were gathered near Glenn or running in his direction. Not wanting to attract too much attention, he simply motioned for the others to follow as he started running toward one of the arena entrances for the fighters.
Через кілька секунд більшість людей нижче 100-го рівня зібралися біля Гленна або побігли в його бік. Не бажаючи привертати до себе зайвої уваги, він просто жестом попросив інших слідувати за ним, коли він почав бігти до одного з входів на арену для бійців.
Ilea followed him, ready to blink away at any sign one of those monsters might be drawing close. Entering the gate, she found herself inside a softly lit tunnel, but Glenn didn’t stop. The group kept running for a few minutes, occasionally turning corners and hearing muffled explosions and roars from the city above.
Ілея пішла за ним, готова кліпнути очима при будь-якій ознакі того, що один з цих монстрів може наближатися. Увійшовши до воріт, вона опинилася в м'яко освітленому тунелі, але Гленн не зупинився. Група продовжувала бігти кілька хвилин, час від часу повертаючи за ріг і чуючи приглушені вибухи та гуркіт з міста нагорі.
“There were fucking three of them! What does this mean?” a warrior shouted from the back, immediately silenced by a hard punch to the side from Marco.
"Їх було до біса троє! Що це означає?» — крикнув зі спини воїн, який одразу ж замовк сильним ударом убік від Марко.
The tank from the Prancing Falcons put a finger in front of his mouth. “Keep quiet! I don’t plan to die here today.”
Танк з «Гарцюючих соколів» приклав палець до рота. — Мовчи! Я не планую сьогодні тут помирати".
“That applies to everyone,” Glenn hissed from the front, coming to a stop. Continuing in a much quieter tone, he added, “We’ve come a good distance. Hopefully none of them are following us. We’ll continue slower and much more quietly from now and try to get out of the city. One of these tunnels leads to an abandoned mine southwest of here.”
— Це стосується кожного, — прошипів Гленн спереду, зупинившись. Продовжуючи набагато спокійнішим тоном, він додав: "Ми пройшли добру відстань. Сподіваюся, ніхто з них не стежить за нами. Відтепер ми продовжуватимемо повільніше і набагато тихіше і намагатимемося вибратися з міста. Один з цих тунелів веде до покинутої шахти на південний захід звідси».
“Calys mine is abandoned for good reason,” Aaron the bard said, walking up to Glenn. “I’ve heard that stalker hounds have been sighted in the area.”
— Шахта Каліс покинута з поважної причини, — сказав бард Аарон, підходячи до Гленна. «Я чув, що в цьому районі були помічені гончаки-сталкери».
Some of the fighters around Ilea frowned at the mention of the hounds, while others were still murmuring about the mines.
Деякі бійці навколо Ілеї насупилися при згадці про собак, а інші все ще ремствували про міни.
Haven’t heard of those hounds. A small smile tugged on Ilea’s lips. New things to fight and an abandoned mine? If that doesn’t sound like a possible dungeon then I don’t know what does.
Не чув про тих гончих. Легка усмішка смикнула Ілею за губи. Нові речі для боротьби та покинута міна? Якщо це не звучить як можливе підземелля, то я не знаю, що відбувається.
“Ahh… foooound you.”
— А-а-а... Обдуриш тебе».
Everyone froze when the voice reverberated in their ears. Turning around, Ilea saw one of the elves standing around fifty meters back down the tunnel. The white-haired one from earlier. The creature carried two wicked-looking swords and glowed with blinding magical energy.
