Flying over a small hill, she saw the first roots that gave the vault its name. They snaked through the area like vines, creating wooden veins on the stony walls of the crevasse and burrowing through the dirt like worms. The area darkened as the crack in the land turned into a cave that led further beneath the ground.
Пролетівши над невеликим пагорбом, вона побачила перші корені, які дали назву склепінню. Вони зміїлися по місцевості, як виноградні лози, створюючи дерев'яні прожилки на кам'янистих стінках ущелини і зариваючись у бруд, як черв'яки. Місцевість потемніла, коли тріщина в землі перетворилася на печеру, яка вела далі під землю.
The wooden roots spread out from the cave mouth like an infection, and Ilea traveled right into its center, leaving the crevasse and sunlight behind. More and more roots obstructed her view as she continued. Some were now as large as herself, breaking through the stone on all sides of the cave.
Дерев'яне коріння розкинулося з гирла печери, наче інфекція, і Ілея потрапила прямо в її центр, залишивши позаду щілину та сонячне світло. Все більше і більше коренів заважали їй бачити, коли вона продовжувала. Деякі з них тепер були такі ж великі, як і вона сама, пробиваючись крізь камінь з усіх боків печери.
Wood magic?
Магія дерева?
The way forward sloped downward at a steep angle, and as the darkness grew, the roots changed. Thorns big enough to impale a human now grew out of the wood, illuminated by glowing flowers. Ilea gulped. This wasn’t some oasis in the wasteland that was the north, it felt like a deathtrap. Turning her head, she spotted something in her Sphere.
Шлях уперед нахилявся вниз під крутим кутом, і в міру того, як темрява наростала, коріння змінювалося. Колючки, досить великі, щоб проколоти людину, тепер виросли з лісу, освітлені сяючими квітами. Ілея ковтнула. Це не був якийсь оазис на пустирі, який був північним, це було схоже на смертельну пастку. Повернувши голову, вона помітила щось у своїй Сфері.
Fresh blood.
Свіжа кров.
She crouched down and touched a red stain on a nearby rock. Someone or something had gotten injured. Recently. Her sense of smell coupled with Hunter’s Sight and her Sphere quickly led her to a small side tunnel. It was dark when she blinked into the tunnel. Water was dripping from the ceiling somewhere, and she could smell blood.
Вона присіла навпочіпки і доторкнулася до червоної плями на камені неподалік. Хтось або щось поранилося. Останнім часом. Її нюх у поєднанні з Прицілом Мисливця та Сферою швидко привели її до невеликого бічного тунелю. Було темно, коли вона моргнула в тунель. Зі стелі десь капала вода, і вона відчувала запах крові.
After several jumps further down, nearly no light found its way into the dark cave anymore. Her eyes could still make out the silhouettes of rocks and boulders, but Ilea was mostly trusting her Sphere at this point.
Після кількох стрибків униз світло вже майже не потрапляло в темну печеру. Її очі все ще могли розрізняти силуети скель і валунів, але Ілея в цей момент в основному довіряла своїй Сфері.
Soon, she could hear voices and saw light flickering on the walls beyond. Ilea slowed down as she got closer. A deep, gruff voice was talking quietly.
Невдовзі вона почула голоси і побачила, як мерехтить світло на стінах позаду. Ілея пригальмувала, підходячи ближче. Тихо говорив глибокий, грубий голос.
“It will be alright, Scales.”
— Все буде гаразд, Скейлз.
“Something is coming,” a second voice said, ethereal, as if wisps had followed the sound to Ilea’s ears.
— Щось іде, — промовив другий голос, неземний, наче за звуком долинув звук до вух Ілеї.
Ilea stepped closer and now saw the trio in her Sphere. There was a lizardman grasping a nasty cut in his belly, a hooded and masked figure looking her way, and something that looked like a robot. Perhaps a slimmed-down version of those giant mechs Ilea had seen in cartoons back on Earth. Except this one was only a little larger than a human and nowhere near as bulky.
Ілея підійшла ближче і тепер побачила трійцю у своїй Сфері. Там була ящірка, яка хапалася за неприємний поріз на животі, фігура в капюшоні та масці, яка дивилася в її бік, і щось, схоже на робота. Можливо, це зменшена версія тих гігантських мехів, яких Ілея бачила в мультфільмах на Землі. За винятком того, що цей був лише трохи більший за людину і далеко не такий громіздкий.
This one had thick, circular legs and arms connected to a broad oval-shaped torso. The limbs and main body appeared to be attached by cables and metal panels. Tubes extended from both its limbs and its central core before plugging into the thing’s back. A set of pipes came out of its shoulders, ending in what appeared to be exhaust valves, and a nearly square head was set into the top of the torso. The robot was holding its hand against the wound as the lizardman coughed.
