“They’re called Blue Reapers. They use mind magic, supposedly, and lightning. They’re pretty small, but anybody who encounters them drops dead damn near immediately. Foaming at the mouth and paralyzed. Even groups can’t take them down. And they can switch to area attacks that are just as powerful. The only saving grace is that they don’t seem interested in protecting the place – most likely, they wander in from another dungeon. They don’t attack if not provoked.”
"Вони називаються "Блакитні женці". Вони використовують магію розуму, нібито, і блискавку. Вони досить маленькі, але будь-хто, хто їх зустріне, відразу ж кидається мертвим. Піна з рота і паралізована. Навіть групи не можуть їх знищити. І вони можуть переключатися на атаки по площі, які є такими ж потужними. Єдине, що рятує, це те, що вони, схоже, не зацікавлені в захисті цього місця – швидше за все, вони забрідають з іншого підземелля. Вони не нападають, якщо їх не провокують".
“Might be a stupid idea to do so then,” Ilea said, “I do have resistances for both those types of magic though, so depending on just how hard they hit, they might be perfect for leveling.”
«Тоді це може бути дурною ідеєю, — сказала Ілея, — У мене є опір для обох цих типів магії, тому, залежно від того, наскільки сильно вони вдаряють, вони можуть бути ідеальними для вирівнювання».
Terok laughed at that, waving her off. “Most everyone in Hallowfort would love to see the little fuckers taken care of. We don’t have guilds here, but there are prices for their tiny heads. An easy way to make some gold as well, if you’re looking for that.”
Терок засміявся з цього, відмахнувшись від неї.— Майже всі в Хеллоуфорті хотіли б побачити, як про маленьких лохів піклуються. У нас тут немає гільдій, але є ціни на їхні крихітні голівки. Простий спосіб також заробити трохи золота, якщо ви цього шукаєте».
Ilea tapped the notebook and wrote down ‘Blue Reaper’.
Ілея постукала по блокноту і записала «Блакитний жнець».
“What about farther down? You said there were different layers to the dungeon.”
"А що далі? Ви сказали, що в підземеллі є різні шари».
Terok gestured for the pen, and Ilea handed both her pen and the notebook to the dwarf, who added a couple of sections to the page.
Терок жестом попросив ручку, а Ілея передала і ручку, і зошит гномові, який додав пару розділів на сторінку.
“The first layer is mostly harmless. To a human, it might even be nicer than Hallowfort. Why, some of the more nature-inclined species would rather reside there. The second layer is a big cave with traps and mostly earth magic insects of varying levels. After that comes a massive layer filled with water. I never ventured there but came close several times.
"Перший шар здебільшого нешкідливий. Для людини це може бути навіть приємніше, ніж Хеллоуфорт. Так, деякі з більш схильних до природи видів воліли б жити там. Другий шар являє собою велику печеру з пастками і переважно земними магічними комахами різного рівня. Після цього йде масивний шар, заповнений водою. Я ніколи не наважувався туди заходити, але кілька разів підходив близько.
“Farther below lies Heroes’ Descent, probably a place built by the former inhabitants of the city above and those who made the statue that Hallowfort sits on. My information gets unreliable here, but those who venture there or farther either come out rich or die trying. Mostly the latter.”
"Далі внизу знаходиться Спуск Героїв, ймовірно, місце, побудоване колишніми жителями міста вище і тими, хто створив статую, на якій сидить Хеллоуфорт. Моя інформація тут недостовірна, але ті, хто наважується туди або далі, або стають багатими, або вмирають, намагаючись. Переважно останнє».
He added some information on each of the layers, though it wasn’t much. If there had once been a town in the fourth layer called Heroes’ Descent, it probably meant that was the starting point for the ancient citizens.
Він додав деяку інформацію про кожен із шарів, хоча це було небагато. Якщо колись у четвертому шарі було місто під назвою Спуск Героїв, це, ймовірно, означало, що це була відправна точка для стародавніх громадян.
“You think it goes much farther down?”
— Ти думаєш, що він іде набагато далі?
“The language of the city is Standard, and they liked their statues, murals, and inscriptions. It is said that Heroes’ Descent is where the strongest are tested, where they are trained and sent to recover artifacts, magic and technology of the deep. That dungeon was like a religion to them. There’s information on more layers there, but it’s apparently neither accurate nor plentiful,” he explained, moving a hand through his black greasy hair. “Guess you’ll find out when you go there.”
