Ilea read the signs and descriptions of the various different shops and houses as she walked through town. Now that she wasn’t just passing through, she noticed more of the architecture. Most of the houses were built from stone or metal, with varying degrees of craftsmanship. Either they had very different ideas about how and what to build, or it was relatively normal to build your own house, however basic it looked in the end.
Прогулюючись містом, Ілея читала знаки та описи різних магазинів і будинків. Тепер, коли вона не просто проходила повз, вона помітила більше архітектури. Більшість будинків були побудовані з каменю або металу, з різним ступенем майстерності. Або у них були дуже різні уявлення про те, як і що будувати, або це було відносно нормально побудувати власний будинок, як би елементарно це не виглядало в кінцевому підсумку.
Ilea stopped in front of what looked like a big bird’s nest, closed off at the top, where a hatch had been placed within the dense mesh of steel thread.
Ілея зупинилася перед чимось схожим на велике пташине гніздо, замкнене вгорі, де в щільній сітці сталевих ниток був поміщений люк.
Perhaps some kind of metal magic bird lives in this one?
Можливо, в цьому живе якась металева чарівна пташка?
Other buildings looked like what an advanced bug would build – mud and stone somehow hardened and formed into dome-shaped houses that looked to be melting. There were many she couldn’t penetrate with her Sphere. The quality of the enchantments suggested the designs of the buildings were very much intended. The places she could look into were empty for the most part. Some even gave her the impression of being completely abandoned.
Інші будівлі виглядали так, як побудує просунутий жук – бруд і камінь якимось чином затверділи і сформувалися в куполоподібні будинки, які, здавалося, тануть. Було багато таких, у які вона не могла проникнути своєю Сферою. Якість чар свідчила про те, що проекти будівель були дуже продумані. Місця, куди вона могла зазирнути, здебільшого були порожніми. Дехто навіть справляв на неї враження, що вона зовсім покинута.
Suppose being a scavenger isn’t the safest job out there.
Припустимо, що бути сміттярем – не найбезпечніша робота.
There were people on the street, but it definitely wasn’t busy compared to some of the human settlements she had been to. Dwarves, Awakened, cat and lizard beings, and more exotic creatures floating or crawling about – Ilea identified them all, though none acknowledged her. Most were below two hundred but definitely close to it, just like Terok.
На вулиці були люди, але вона точно не була жвавою порівняно з деякими людськими поселеннями, де вона була. Гноми, Пробуджені, істоти-кішки та ящірки, а також більш екзотичні істоти, що плавають або повзають навколо – Ілея впізнала їх усіх, хоча ніхто не впізнав її. Більшість з них були менше двохсот, але точно близькі до нього, як і Терок.
A certain strength was required to survive in the north, but apparently it was less than she’d initially expected. Surviving was, of course, different to thriving. She doubted many had seen a level-up message in months, years, or even decades.
Щоб вижити на півночі, потрібна була певна сила, але, мабуть, вона виявилася меншою, ніж вона очікувала спочатку. Виживання, звичайно, відрізнялося від процвітання. Вона сумнівалася, що багато хто бачив послання про підвищення рівня через місяці, роки або навіть десятиліття.
They were veterans, every single one of them. While she had come here to fight the monsters lurking in the north, the people living here instead seemed to survive amongst them. They had to make a living somehow, collect things to sell, or grow food themselves. Hallowfort gave her the impression of a safe haven at the center of a particularly stormy region of islands, a place to rest and prepare. For creatures of all kinds.
Вони були ветеранами, кожен з них. Хоча вона прийшла сюди, щоб боротися з чудовиськами, що ховаються на півночі, люди, які жили тут, здавалося, вижили серед них. Їм доводилося якось заробляти на життя, збирати речі на продаж або самим вирощувати їжу. Хеллоуфорт справив на неї враження безпечного притулку в центрі особливо бурхливого регіону островів, місця для відпочинку та підготовки. Для істот усіх видів.
Ilea wondered how many of them had actually been born here, how many knew no different life than one surrounded by vicious beasts, arcane storms, and dungeons. Nature that wanted to kill you just as much as the monsters looking for food. How many of them cared? Terok seemed content enough with his scavenging lifestyle, and while Goliath was probably hundreds or even thousands of years old, he was content with forging and staying in his domain.
