“Haiden. Fortune on your hunt.” He bowed his head a little as he said it, eyes closed.
"Гайден. Фортуна на твоєму полюванні». Говорячи це, він трохи схилив голову, заплющивши очі.
Ilea didn’t plan to go back down into the tunnels right away, instead wanting to sell all the dead Blue Reapers she’d acquired.
Ілея не планувала відразу спускатися в тунелі, натомість хотіла продати всіх мертвих Блакитних Женців, яких вона придбала.
I really have to clean out my necklace…
Мені справді треба вичистити своє намисто...
Perhaps she could sell some other things she had with her while she was at it.
Можливо, вона могла б продати якісь інші речі, які мала при собі, поки вона це робила.
Leaving the Abyss, she made her way up to the top of Hallowfort. A group of cloaked warriors and mages walked past, all below level two hundred – scavengers, most likely. One glanced at her with what looked like human eyes – the first human she’d seen in the north, if it really had been a human. Neither of them initiated a conversation.
Покинувши Безодню, вона піднялася на вершину Хеллоуфорту. Повз проходила група воїнів і магів у плащах, усі нижче двохсот рівня – падальщики, швидше за все. Один з них глянув на неї чимось схожим на людські очі – першу людину, яку вона побачила на півночі, якщо це справді була людина. Жоден з них не ініціював розмову.
Maybe a survivor from one expedition or another, she thought, walking up the stairs to the highest level of the small town. The small square was at the center of the statue. Ilea spotted the building with the dragoon skull immediately.
Можливо, це той, хто вижив з тієї чи іншої експедиції, подумала вона, піднімаючись сходами на найвищий рівень маленького містечка. Маленька площа знаходилася в центрі статуї. Ілея відразу помітила будівлю з черепом драгуна.
It was a squat structure constructed of large stone boulders rather than bricks, but it still managed to look immensely solid and structurally sound. The roof overhung the walls as if the building was wearing a massive wizard’s hat. Moss grew from the top, in parts reaching down to the walls. Ivy too. The picture was completed by dozens of pots with different herbs and plants, some hanging from the edge of the hat-like roof. It was situated close enough to the edge of the statue to overlook the crystal sea below. The door was thick and wooden, a dark brown that nestled into the gray of the stone around it.
Це була приземкувата споруда, побудована з великих кам'яних валунів, а не з цегли, але вона все одно виглядала надзвичайно міцною і структурно міцною. Дах нависав над стінами, наче на будівлю був одягнений масивний капелюх чарівника. Мох ріс зверху, частинами доходячи до стін. Плющ теж. Доповнювали картину десятки горщиків з різними травами і рослинами, деякі з яких звисали з краю даху, схожого на капелюх. Він був розташований досить близько до краю статуї, щоб відкривати вид на кришталеве море внизу. Двері були товсті й дерев'яні, темно-коричневі, що впиралися в сірість каменя довкола.
Ilea read the sign hanging a little crookedly from the roof right next to the door, a small lantern next to it, its light brightening the dark letters: ‘Hunter’s Den’. Few people were in the square, but it was definitely one of the busier places in Hallowfort. Her Sphere only detected a single occupant inside, and Ilea entered quickly, curious about the person’s form.
Ілея прочитала табличку, що трохи криво звисала з даху біля дверей, маленький ліхтар поруч, його світло освітлювало темні літери: «Лігво мисливця». На площі було мало людей, але це, безумовно, було одне з найжвавіших місць у Хеллоуфорті. Її Сфера помітила лише одного мешканця всередині, і Ілея швидко ввійшла, цікавлячись формою людини.
A jingle sounded when she entered, a cluster of blue crystals beside the door tinkling when it opened. There were even more pots with plants here, small glass cages with what looked like full ecosystems trapped inside. At the back of the store, broad shelves were stuffed with monster parts, books, and trinkets of all kinds.
Коли вона ввійшла, пролунав дзвінок, скупчення синіх кристалів біля дверей задзвеніло, коли вони відчинилися. Тут було ще більше горщиків з рослинами, маленьких скляних кліток з чимось схожим на повноцінні екосистеми, замкнені всередині. У задній частині магазину широкі полиці були заставлені деталями монстрів, книгами та всілякими дрібничками.
Above them, weapons covered the walls. Boxes with more stuff sat all over the floor with no discernible system or structure in place to categorize their contents. A counter was placed in the middle of everything, a small bell the only thing placed on it.
Над ними стіни вкривала зброя. Коробки з більшою кількістю речей стояли по всій підлозі, не маючи помітної системи чи структури, щоб класифікувати їх вміст. Посередині всього поставили прилавок, єдине, що на ньому розмістили маленький дзвіночок.
