Або всі вони просто роботи для обслуговування.
She laughed at the thought and walked toward the elevator at the end of the room. Terok followed her and started inspecting the small plate on the wall beside the contraption.
Вона засміялася з цієї думки і пішла до ліфта в кінці кімнати. Терок пішов за нею і почав оглядати маленьку тарілку на стіні біля штуковини.
“Just one destination. I guess they liked their architecture simple.”
"Лише один пункт призначення. Гадаю, їм сподобалася проста архітектура».
Ilea snorted. “Rooms and hallways, yes. All the traps and machinery hidden behind it all? Fucking no. Let’s not use it anyway, I don’t want to make a ruckus.”
Ілея пирхнула. "Кімнати та коридори, так. Всі пастки і механізми, приховані за всім цим? До біса ні. Давайте все одно не будемо його використовувати, я не хочу влаштовувати галас».
Ilea blinked under the elevator and into the shaft below. Terok appeared in the air next to her, hovering perfectly still as he peered around, his headlight shining down into the darkness.
Ілея кліпнула очима під ліфтом і в шахту внизу. Терок з'явився в повітрі поруч з нею, абсолютно нерухомо, озираючись навколо, його фара світила в темряву.
“Long way down.”
«Довгий шлях униз».
She grunted. “Risky teleport there, or did you not tell me about some of your skills?”
— буркнула вона. — Ризикований телепорт туди, чи ти не розповів мені про деякі свої вміння?
Terok chuckled. “Part of the gig, lassie. Not everyone has it as easy as ‘Miss Healer and Sphere Perception’ over here.”
— засміявся Терок. "Частина концерту, лессі. Не всім це так просто, як «Міс Цілитель і Сприйняття Сфери».
Ignoring the jibe, Ilea spread her wings and let herself fall, accelerating until she reached terminal velocity. When the ground appeared in her Sphere, she spread her wings and blinked upward once before gliding to the stone floor.
Не звертаючи уваги на джибе, Ілея розправила крила і дозволила собі впасти, прискорюючись, поки не досягла граничної швидкості. Коли в її Сфері з'явилася земля, вона розправила крила і моргнула вгору один раз, перш ніж ковзнути по кам'яній підлозі.
She didn’t wait for Terok, instead stepping out of the shaft and leaning against the rusty metal railing that followed a stone balcony overlooking a busy scene below.
Вона не стала чекати на Терока, натомість вийшла з шахти і сперлася на іржаві металеві поручні, що йшли за кам'яним балконом, з якого відкривався вид на жваву сцену внизу.
Least I’ve found where all those Centurions are coming from.
Принаймні я зрозумів, звідки беруться всі ці Центуріони.
Ilea was standing over an abyss several hundred meters deep. The whole thing was shaped like a triangle, with the other two sides coming together opposite her at least two hundred meters away.
Ілея стояла над прірвою завглибшки в кількасот метрів. Все це мало форму трикутника, а дві інші сторони зійшлися навпроти неї на відстані не менше двохсот метрів.
Built into each side of the massive chasm were openings, almost like hanger bays, some of which glowed with a ruddy red light. Each opening led deeper into the white metal walls, creating its own space, like the floors of a massive underground carpark.
По обидва боки масивної прірви були вбудовані отвори, майже схожі на вішалки, деякі з яких світилися рум'яно-червоним світлом. Кожен отвір вів глибше в білі металеві стіни, створюючи свій власний простір, як підлоги величезної підземної автостоянки.
Every twenty or thirty meters down was another floor. The angles made it unclear how far each reached into the stone, but each was open to the main triangular chasm, either to make it easier to deliver things between them or for ventilation purposes.
Через кожні двадцять-тридцять метрів вниз був ще один поверх. Кути не давали зрозуміти, як далеко кожен з них сягає в камінь, але кожен з них був відкритий для головної трикутної прірви, або для полегшення доставки речей між ними, або для вентиляції.
The glowing light reminded Ilea of forges. Steam rose from some floors, others held tanks of molten metal, oil, or other unknown liquids with pipes that spiderwebbed up, down, and all around the facility. Some looked like storage levels stacked with metal sheets, screws, bolts, and green glass.
Сяюче світло нагадало Ілеї кузню. Пара піднімалася з одних поверхів, інші містили резервуари з розплавленим металом, нафтою або іншими невідомими рідинами з трубами, які перетиналися павутиною вгору, вниз і по всьому об'єкту. Деякі з них виглядали як складські приміщення, складені металевими листами, шурупами, болтами та зеленим склом.
Looking further still, Ilea could see giant robotic arms moving continuously across immense assembly lines churning out pieces of metal in various shapes and sizes.
Зазирнувши ще далі, Ілеа побачила гігантські роботизовані руки, які безперервно рухалися величезними складальними лініями, штампуючи шматки металу різних форм і розмірів.
