— Хм, так, так... Відсунувши слугу від прилавка, він вийняв з-під нього кілька великих книжок. «Обладунки я можу зробити за 4 золота за три дні».
The attendant’s eyes opened wide at that.
Очі слуги при цьому широко розплющилися.
“But Earl, the contracts and time—”
— Але ж, граф, контракти і час...
He was interrupted by a hand on his shoulder, and Earl stepped back to the bags.
Його перервала рука на плечі, і граф відступив до сумок.
“Mason, my boy, do you know how boring it is working on iron swords all day and steel plate armor all night? This… this here…” Opening the bags, he grinned. “This is why I became a blacksmith!”
— Мейсоне, мій хлопчику, ти знаєш, як нудно цілий день працювати над залізними мечами і цілою ніччю зі сталевими пластинчастими обладунками? Цей... це тут..." Відкривши мішки, він усміхнувся. — Ось чому я став ковалем!
“And the sweet, sweet gold, of course,” Ilea added.
— І, звичайно, солодке, солодке золото, — додала Ілея.
“And the sweet gold, of course,” Earl confirmed.
— І, звичайно, солодке золото, — підтвердив граф.
Shifting the two bags into the back room, he emptied them onto a massive workbench. He counted the scales and bones and checked them for their quality and weight. Ilea, meanwhile, played around with the different pieces of equipment in the smithy, burning herself in ways that would make others scream for hours and need a healer to attend to their injuries.
Переклавши дві сумки в підсобку, він висипав їх на масивний верстак. Він порахував ваги і кістки і перевірив їх на якість і вагу. Тим часом Ілея гралася з різним обладнанням у кузні, обпікаючи себе так, що інші кричали годинами і потребували цілителя, який би лікував їхні рани.
“You’re like a newborn puppy. Do you not fear pain?” Earl asked, seemingly done assessing the materials.
"Ти як новонароджене цуценя. Хіба ти не боїшся болю?» — спитав граф, начебто закінчивши оцінювати матеріали.
“Oh, I fear the absence of it more, to be honest.” Thinking of the demon, a thoughtful look must have crossed her face. Earl noticed and softened his expression.
— Ой, я боюся його відсутності більше, якщо чесно. Подумавши про демона, на її обличчі, мабуть, з'явився задумливий погляд. Граф помітив і пом'якшив вираз його обличчя.
“None of that seriousness now. I like the puppy more. All of these materials you could sell to the Adventurer’s Guild or any trader for between 7 gold, 13 silver, and 12 bronze up to… well, up to anything you like, really. I could get that stuff for around 13 gold from the guild or a trader. Does 10 gold and 10 silver sound fair?”
"Зараз нічого такого серйозного. Щеня мені подобається більше. Всі ці матеріали ви можете продати Гільдії шукачів пригод або будь-якому торговцю за 7 золотих, 13 срібних і 12 бронзових до... Ну, до всього, що вам подобається, насправді. Я міг отримати ці речі приблизно за 13 золотих від гільдії або торговця. Чи справедливо звучить 10 золотих і 10 срібних?»
She just nodded at him.
Вона лише кивнула йому.
Is he really that trustworthy?
Чи справді він заслуговує на таку довіру?
“Deducting the cost of the armor, which includes any materials used and my labor, you come out at 6 gold and 10 silver,” the smith said as he walked back into the shop for the money.
"Якщо вирахувати вартість обладунків, яка включає будь-які використані матеріали та мою працю, ви отримаєте 6 золотих і 10 срібних", - сказав коваль, повертаючись до крамниці за грошима.
After receiving it, she thanked Earl again, got her bags, and stored them in her backpack. What do I even need money for again?
Отримавши його, вона ще раз подякувала графу, отримала свої сумки і поклала їх у свій рюкзак. На що взагалі потрібні гроші?
Then she remembered that food existed.
Тоді вона згадала, що їжа існує.
*
The marketplace was bustling. It wasn’t as busy as it had been during the festival, but it was definitely getting back to some of its pre-elf attack glory. Ilea found this to be a double-edged sword. She was glad the city was getting back on its feet, but now it was crowded with people again. She decided to get in and out of the market as quickly as possible.
На базарній площі було гамірно. Він не був таким завантаженим, як під час фестивалю, але він безперечно повертався до своєї слави до нападу ельфів. Ілея вважала, що це палиця з двома кінцями. Вона була рада, що місто стає на ноги, але тепер воно знову переповнене людьми. Вона вирішила якнайшвидше заходити на ринок і виходити з нього.
Looking through the stalls, Ilea soon found what she was looking for. A small empty booklet, similar to a notebook on Earth. Compared to the machine-manufactured and plain paper ones she remembered, this one held quite a lot more charm. She also got an actual pen in a shop nearby. Well, it worked like a pen anyway, but Ilea wasn’t sure what technology it used. It looked kind of like a clockwork quill. Her coin purse a little lighter, she went back toward Earl’s shop.
