— Ще одне, Сплайсер. Скільки у вас знань про цінність, скажімо, кісток і луски селезня?» Його знімали в темряві, але у неї було відчуття, що так само, як Уолтер був замаскованим могутнім чаклуном, чоловік перед нею був той самий... Просто з іншим видом потужності.
Knowledge, that is. And he didn’t disappoint.
Знання, тобто. І він не підвів.
“Yes, I do dabble in the exchange of goods. Do you have an exact number, quality, weight? And where would you like to sell them?”
"Так, я займаюся обміном товарів. У вас є точна кількість, якість, вага? А де б ви хотіли їх продати?
She gave him the notebook, opened at the page with her inventory. He took a look and, a few minutes later, wrote down some numbers.
Вона віддала йому блокнот, відкриту на сторінці зі своїм описом. Він подивився і через кілька хвилин записав кілька цифр.
“Selling that to the Adventurer’s Guild would net you 7 gold and between 5 and 30 silver depending on the day and demand. Buying it from a trader or the guild, you’d have to pay 13 gold and 20 to 50 silver.”
«Якщо ви продасте це Гільдії шукачів пригод, ви отримаєте 7 золотих і від 5 до 30 срібних залежно від дня та попиту. Купуючи його у торговця або гільдії, вам доведеться заплатити 13 золотих і від 20 до 50 срібних».
Fuck, that’s scarily accurate. He’s like the god of numbers. Looking into his eyes, she could see a spark.
Блядь, це страшенно точно. Він як бог чисел. Зазирнувши йому в очі, вона побачила іскру.
Apologies for doubting you, Earl. At this point, you’re 100% Ilea approved. Putting the notebook back, she closed her backpack and put it back on again. Or maybe this is some underground trader monopoly and, they all know exactly what prices to tell to whom…
Вибачте, що сумніваюся у вас, граф. На даний момент ви на 100% схвалені Ilea. Поклавши зошит назад, вона закрила рюкзак і знову одягла його. А може, це якась підпільна монополія трейдерів і всі вони точно знають, які ціни кому говорити...
“Do I owe you something for that math?” she asked, but he waved her away.
«Я тобі щось винна за цю математику?» — запитала вона, але він відмахнувся від неї.
“It’s on the house, Lady Ilea.”
— Це на хаті, пані Ілея.
She curtsied at that, the grace of the movement surprising her.
Вона зробила реверанс, грація руху її здивувала.
It’s the staaats… she reminded herself. I should go dancing…
Це стааати... — нагадала вона собі. Я маю піти танцювати...
Saying her goodbyes to Splicer, she exited the store and promptly bought more food. After walking aimlessly for twenty minutes, she decided to go eat something in a nice restaurant. All that snacking had made her hungry, after all.
Попрощавшись зі Сплайсером, вона вийшла з магазину і швидко купила ще їжі. Пройшовши безцільно двадцять хвилин, вона вирішила піти поїсти чогось у гарному ресторані. Зрештою, всі ці перекуси змусили її зголодніти.
And it’s nearly midday, judging by the suns.
І вже майже полудень, судячи з сонечок.
After finding a nice place in a small, brightly painted courtyard, surrounded by restaurants with a fountain at the center, Ilea sat down and thought about her next actions. I can do whatever I want…
Знайшовши гарне місце в маленькому, яскраво розфарбованому дворику, оточеному ресторанами з фонтаном у центрі, Ілея сіла і подумала про свої подальші дії. Я можу робити все, що захочу...
Smiling to herself, she apologized to the waiter, who it turned out had asked her twice if she wanted to order something while she was considering her next move. She proceeded to order a lot.
Посміхнувшись сама до себе, вона вибачилася перед офіціантом, який, як виявилося, двічі запитав її, чи не хоче вона щось замовити, поки обмірковує свій наступний крок. Вона багато чого замовила.
While waiting for her food, she got out the map of the Calys mine that she had improved upon with coal whenever she’d discovered a new tunnel or cave. Going to a new page of her notebook, she wrote down ‘Calys Mine’ and started to copy the crude map sharply onto the thick paper with her black-inked clockwork pen.
Чекаючи на їжу, вона дістала карту шахти Каліс, яку вона покращувала за допомогою вугілля щоразу, коли знаходила новий тунель або печеру. Перейшовши до нової сторінки свого блокнота, вона записала «Шахту Каліс» і почала різко переписувати грубу карту на цупкий папір своєю ручкою з чорним чорнилом.
The food arrived fifteen minutes later, and Ilea let herself take a break from the work. Who would’ve thought copying maps would be this difficult? Where’s my ctrl + c and ctrl + v?
Їжа прийшла через п'ятнадцять хвилин, і Ілея дозволила собі відпочити від роботи. Хто б міг подумати, що копіювати карти буде так складно? Де мої ctrl + c і ctrl + v?
Her lunch stealing her attention, she abandoned that line of thought. It was a potato soup with some fresh bread on the side, perfectly fitting the fall temperature. After finishing her meal, she ordered a tea and continued her work.
