Some of the owners of the homes she darted over were probably wondering where the laughter came from, but it was infectious, and many a face became a bit brighter as they caught sight of her. Others shouted at her to shut the fuck up – but to her, it was all the same.
Дехто з власників будинків, по яких вона кидалася, мабуть, дивувався, звідки береться сміх, але він був заразливим, і обличчя багатьох ставало трохи яскравішим, коли вони бачили її. Інші кричали на неї, щоб вона заткнула рота, але для неї це було все одно.
*
The next day soon came. Ilea stayed in bed in her expensive inn, reading the books Splicer had left in her possession after eating a rich meal and taking a long bath the evening before. Only getting up for lunch, she got dressed and walked downstairs.
Невдовзі настав наступний день. Ілея залишилася в ліжку у своїй дорогій корчмі, читаючи книги, які Сплайсер залишив у неї після того, як з'їв ситну їжу і прийняв довгу ванну напередодні ввечері. Тільки вставши на обід, вона одяглася і спустилася вниз.
Giving the room key back, she said goodbye to the innkeeper. The whole night cost her only a few silver.
Віддавши ключ від кімнати, вона попрощалася з корчмарем. Ціла ніч коштувала їй лише кількох срібняків.
So, what to do today…? she thought as she stepped out into the road. It must’ve rained later in the night as she saw a cart being pulled through what was now a muddy mess of a street. The suns were out and shining now though.
Отже, що робити сьогодні...? — подумала вона, вийшовши на дорогу. Пізно вночі, мабуть, пішов дощ, коли вона побачила, як візок тягне через те, що тепер було брудним місивом вулиці. Сонце вже вийшло і засяяло.
Ilea walked through the city, occasionally stopping to check out a shop or a food stand. Finally, she arrived at the Adventurer’s Guild and went inside. The occupants immediately glared at her again and started whispering. With her sphere active, she heard everything.
Ілея прогулювалася містом, час від часу зупиняючись, щоб оглянути крамницю чи кіоск з їжею. Нарешті вона прибула до Гільдії шукачів пригод і зайшла всередину. Окупанти одразу ж знову глянули на неї і почали шепотітися. Коли її сфера була активною, вона все чула.
“A healer above level 50?” said a short, stout warrior with a great axe slung over his back standing by the administration counters. “Do you see her… no, not the red-haired one… what? Yes, I can see the redhead has a great ass but look at the healer!”
«Цілитель вище 50-го рівня?» — сказав невисокий кремезний воїн з великою сокирою, перекинутою через спину, що стояв біля прилавків адміністрації. — Бачиш її... Ні, не рудоволоса... Що? Так, я бачу, що у рудого велика дупа, але подивіться на цілителя!»
He was whispering to a companion who looked to be a mage of some sort, with heavy robes and an amused expression.
Він шепотів товаришеві, схожому на якогось мага, з важкими шатами і веселим виразом обличчя.
“Matt, what team is she with?” the axe-wielding man hissed at a clerk behind a nearby counter.
«Метт, з якою вона командою?» — прошипів чоловік із сокирою на клерка за сусіднім прилавком.
“Oh my God, you bunch of creepy assholes,” a female ranger huffed, sipping mead with a long-suffering expression.
— Боже мій, ти купка моторошних мудаків, — хмикнула жінка-рейнджер, попиваючи медовуху з багатостраждальним виразом обличчя.
“Let’s go ask her, I’m sure she won’t decline your pure heart, Legomo!”
— Ходімо спитаємо її, я певен, що вона не відмовиться від твого чистого серця, Легомо!
The warrior elbowed the mage forward.
Воїн штовхнув мага ліктем вперед.
I don’t have a great ass? Ilea looked at the red-haired woman who had entered just before her and sadly had to agree that she did not compare.
У мене немає чудової дупи? Ілея подивилася на рудоволосу жінку, яка увійшла перед нею, і, на жаль, змушена була погодитися, що вона не порівнює.
Looking at the warrior, she raised her thumb. The mage next to him freaked out, but he just smiled and gave a thumbs-up back.
Подивившись на воїна, вона підняла великий палець. Маг, що стояв поруч, злякався, але він лише посміхнувся і підняв великий палець у відповідь.
“She heard me? What the fuck?” the mage mumbled, much more quietly now.
"Вона мене почула? Якого дідька?» — пробурмотів маг тепер набагато тихіше.
“Don’t worry, she didn’t. It’s a language of the soul,” the warrior chucked.
"Не хвилюйся, вона цього не зробила. Це мова душі, — посміхнувся воїн.
“Your dick you mean,” the ranger said, finishing her drink and belching at the other two.
— Ти маєш на увазі твій член, — сказала рейнджерка, допиваючи напій і відригуючи двох інших.
Ilea stopped listening after that and went to a notice board on the wall to check on the available assignments. A number of them were for the protection of caravans or property. Some others were for monster subjugation – many of those were posted by the city itself, it seemed.
