Рішення Арвена розбити табір всередині каньйону виявилося правильним, оскільки вони побачили назарків, що наближалися з відстані кількох сотень метрів. Не було достатнього укриття, щоб сховати майже двісті з них, коли вони рухалися, і їхні бойові кличі, звичайно, також не допомогли їхнім спробам скритності.
The monsters proved to be rather simple creatures as they hadn’t waited for the caravan to sleep before attacking. A night attack wouldn’t have shocked the guards this time, but with everyone still up, the defenses were a lot tougher and faster to respond.
Монстри виявилися досить простими істотами, оскільки вони не чекали, поки караван засне, перш ніж атакувати. Цього разу нічна атака не шокувала б охоронців, але коли всі ще не встали, оборона була набагато жорсткішою та швидшою у відповіді.
Arven immediately jumped on top of a wagon facing the beast horde while shouting, “Warriors, defenders – to me! Form a line in front. Long-range and support on top of the wagons behind!”
Арвен одразу ж стрибнув на верхівку воза, що стояв обличчям до орди звірів, і кричав: «Воїни, захисники – мені! Сформуйте лінію спереду. Дальній радіус дії та підтримка зверху вагонів позаду!»
All the people around Ilea sprang into action as they scrambled to follow the guard captain’s orders. It would be quite a different battle tonight than the last time they had faced the nazarks. The monsters didn’t realize they were charging to their doom.
Всі люди, що оточували Ілею, кинулися в бій, намагаючись виконати наказ капітана варти. Сьогодні вночі битва буде зовсім іншою, ніж востаннє, коли вони зустрічалися з назарками. Монстри не усвідомлювали, що кидаються на свою загибель.
Ilea jumped on top of one of the wagons, where she saw Mia. That, she had learned, was the name of the woman whose robe she had admired the day the caravan left. The blue in her eyes seemed brighter as she gestured with her hands, a massive amount of mana condensing around her.
Ілея стрибнула на вершину одного з фургонів, де побачила Мію. Як вона довідалася, так звали жінку, чиєю мантією вона захоплювалася того дня, коли караван від'їхав. Блакить в її очах здавалася яскравішою, коли вона жестикулювала руками, величезна кількість мани конденсувалася навколо неї.
“…let them know Winter! For you are here, Incarnation of Ice!”
“… Хай знають Зима! Бо ти тут, Втілення Льоду!»
With that, a massive wave of frost materialized before the mage and rushed toward their enemies. The first two rows of monsters were frozen in their tracks, instantly dead.
Після цього величезна хвиля морозу матеріалізувалася перед магом і кинулася назустріч ворогам. Перші два ряди монстрів завмерли в своїх слідах, миттєво загинули.
Fireballs, arrows, and rock spikes were shot and flung into the advancing horde after the frost wave. Ilea watched the gruesome display of explosions, crushed bones, and blood. It reminded her of a documentary she had watched about World War One and the early use of machine guns.
Вогняні кулі, стріли та кам'яні шипи були випущені та кинуті в наступаючу орду після морозної хвилі. Ілея спостерігала за жахливим видовищем вибухів, розтрощених кісток і крові. Це нагадало їй документальний фільм про Першу світову війну та раннє використання кулеметів.
They should’ve built trenches. She wondered if even a single nazark would make it to the line of warriors that had started to buff themselves and were in turn being buffed by the supporting bards and enchanters behind them. Spells sparkled, flared, and glowed throughout their ranks.
Треба було будувати окопи. Вона думала, чи не потрапить хоча б один назарк до шеренги воїнів, які почали посилювати себе і, в свою чергу, були відшліфовані бардами та чарівниками, що стояли позаду них. Заклинання виблискували, спалахували і світилися по всіх рядах.
The smell of blood and burned hair entered Ilea’s nose just as the loudest noise she had ever heard rang through her head. A hiss rent the air, nearly shattering her eardrums.
Запах крові та паленого волосся увійшов у ніс Ілеї саме тоді, коли в її голові пролунав найгучніший шум, який вона коли-небудь чула. Шипіння розірвало повітря, ледь не розбивши їй барабанні перетинки.
Then the whole battle stopped as if frozen in a picture.
Тоді весь бій зупинився, немов застиглий в картині.
‘ding’ You have heard the basilisk’s cry. You are paralyzed for thirty seconds.
Ти почув крик василіска. Вас паралізує на тридцять секунд.
Thirty seconds? Are you fucking kidding me?
Тридцять секунд? Ти що, блядь, жартуєш зі мною?
TWENTY-NINE
ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЬ
Force of Nature
Сила природи
By the looks on their faces, Ilea could tell the message had appeared for all the warriors, merchants, and even nazarks present. The time of paralysis was probably different for each individual though. Ilea’s mental resistance and high Vitality and Endurance resulted in her being unable to move for only thirty seconds. Some of them would probably be immobilized for much longer.
