“What do you mean?” Arven asked, scanning the open space before them. There was no sight of the basilisk or anything else moving.
— Що ти маєш на увазі? — спитав Арвен, оглядаючи відкритий простір перед ними. Не було видно ні василіска, ні чогось іншого, що рухається.
“I mean the roguey kind of work, you know.” She kicked the dust on the ground, wondering if he would confront her about Iris.
— Я маю на увазі шахрайську роботу, розумієте. Вона кинула пил на землю, думаючи, чи не посперечається він з нею про Айріс.
“Yeah. Not my thing either. Didn’t expect you to be a madwoman though,” the man said with a completely straight face.
— Авжеж. Теж не моє. Не очікував, що ти будеш божевільною, — сказав чоловік з абсолютно прямим обличчям.
“Madwoman? What’s that supposed to mean? And yeah, you’re more the leader type than a behind-the-scenes guy.” Ilea then pulled out her mace and started playing with it, throwing it into the air and catching it.
"Божевільна? Що це має означати? І так, ти скоріше лідер, ніж закулісний хлопець». Тоді Ілея витягла булаву і почала гратися з нею, підкидаючи її в повітря і ловлячи.
“Madwoman. It’s what I call people like you. The ones that get enjoyment out of, well, this…” He gestured to the scene before them.
"Божевільна. Це те, що я називаю такими людьми, як ви. Ті, що отримують задоволення від цього..." Він жестом показав на сцену, що стояла перед ними.
“It’s not that I enjoy the killing and deaths, trust me I don’t. It’s just… the fighting itself. There’s something about it,” Ilea responded. The mace fell to the ground a couple of meters away from her. She went to it and picked it up.
"Справа не в тому, що я отримую задоволення від вбивств і смертей, повірте мені, що ні. Це просто... самі бойові дії. Щось у цьому є, — відповіла Ілея. Булава впала на землю за пару метрів від неї. Вона підійшла до нього і взяла його в руки.
“I know, I know. Many of you do enjoy the carnage though, so you’re a special case, I think. Sometimes I just think it would make it easier, you know. To enjoy it.” He started tweaking the straps on his armor.
"Я знаю, я знаю. Однак багатьом з вас подобається різанина, тому я думаю, що ви особливий випадок. Іноді я просто думаю, що так було б легше. Щоб насолоджуватися цим». Він почав поправляти ремені на своїх обладунках.
“I get you.” She threw her mace again. “What’s that armor made of by the way? Heard someone whisper about a dragon.” This time she caught the mace in the air.
— Я тебе розумію. Вона знову кинула булаву. "З чого, до речі, зроблена ця броня? Чув, як хтось шепотів про дракона». Цього разу вона зловила булаву в повітрі.
“It’s a secret,” was his plain response.
«Це таємниця», — була його проста відповідь.
At that moment, Ilea felt a presence with her sphere of perception and turned to her side to see Tom crouching close to her. His eyes widened, and he straightened himself up immediately.
У цю мить Ілея відчула присутність зі своєю сферою сприйняття і повернулася на бік, щоб побачити, як Том присів до неї. Його очі розширилися, і він одразу випростався.
“At least you’re not completely unaware of your surroundings. But holy fuck, you idiots, could you be any louder?” He cocked his head as he looked at the now slightly embarrassed pair. “There’s no sign of the basilisk or anything else living. The tracks look to be at least an hour old, so the thing probably left soon after the fight. Must have flown off, because the tracks vanished after a few meters.”
"Принаймні ви не зовсім не усвідомлюєте, що вас оточує. Але чорт забирай, ідіоти, чи не могли б ви бути голоснішими?» Він схилив голову, дивлячись на тепер трохи збентежену пару. "Немає жодних ознак того, що василіск чи щось інше живе. Сліди, схоже, мають щонайменше годинну давність, тому річ, ймовірно, пішла незабаром після бою. Мабуть, полетів, бо сліди зникли через кілька метрів".
“You think we’re fine with checking ourselves then?” Arven asked, none of the embarrassment showing anymore.
— Ти думаєш, що ми можемо перевірити себе? — спитав Арвен, уже не відчуваючи ніякого збентеження.
Tom made a wavy motion with his hand. “I’d give it another hour or two. Maybe let them sleep first,” he suggested. Arven grunted affirmatively.
Том зробив хвилеподібний рух рукою. "Я б дав йому ще годину-дві. Може, хай спочатку посплять", - запропонував він. — ствердно буркнув Арвен.
They went back out of the canyon and informed the group of the results. A watch plan was put into place while the rest prepared to get some sleep. Some of the others seemed to have as little need for sleep as Ilea. She believed the Body of Azarinth skill or the class itself was responsible for that but had never actually seen it in her skill descriptions. Asking around, apparently such unwritten perks weren’t uncommon for certain classes.
