“Aaaaaah. This… this is it,” Ilea exclaimed, naked and relaxed inside the warm bath. Only three other women and Lily were in the large communal bath. Lily looked a bit uncomfortable.
— Ааааа Цей... ось воно, — вигукнула Ілея, оголена і розслаблена в теплій ванні. Лише три інші жінки та Лілі були у великій спільній ванні. Лілі виглядала трохи ніяково.
“What’s the matter?” Ilea asked, focusing on the girl.
— У чому справа? — спитала Ілея, зосередившись на дівчині.
“You’ve been very nice to me. Thank you. Sorry for calling you a kid,” Lily said, looking down to hide her embarrassment.
"Ти був дуже добрий до мене. Дякую. Вибач, що називаю тебе дитиною, — сказала Лілі, опустивши очі, щоб приховати своє збентеження.
Ilea lifted her hand to pat the girl’s head but stopped midway through the movement. She lowered her hand back into the water and smiled.
Ілея підняла руку, щоб погладити дівчину по голові, але зупинилася на середині руху. Вона опустила руку назад у воду і посміхнулася.
“Apology accepted. Although I hope I won’t ever stop being a bit of a kid.”
"Вибачення прийнято. Хоча я сподіваюся, що ніколи не перестану бути дитиною».
*
After Ilea had said her goodbyes to the queen of dogs, she had wandered the city some more and was now crouched on top of a church-like building with a towering domed roof. The moons were shrouded by clouds, and their pale light only illuminated certain parts of the city, which was now quiet and dead at this time of night.
Після того, як Ілея попрощалася з королевою собак, вона ще трохи поблукала містом і тепер присіла на вершині будівлі, схожої на церкву, з високим куполоподібним дахом. Місяці були оповиті хмарами, і їхнє бліде світло освітлювало лише деякі частини міста, яке тепер було тихим і мертвим у цей час ночі.
Ilea double-checked the freshly repaired armor she had got back just a couple of hours prior. It didn’t look as good anymore, but the smith had done a good job. She looked down at that very same smithy now.
Ілея ще раз перевірила щойно відремонтовані обладунки, які вона повернула всього за пару годин до цього. Це виглядало вже не так добре, але коваль добре попрацював. Тепер вона дивилася на ту саму кузню.
Still ridiculously overpriced for such basic repairs. Couldn’t complain then, as I was in a hurry, but I can do something that will balance things out.
Все одно смішно завищена ціна на такий елементарний ремонт. Тоді не міг скаржитися, бо дуже поспішав, але можу зробити щось, що врівноважить ситуацію.
She checked the street for any guard patrols once more, then she blinked down right into the shop, grabbing what she had come to get, and blinked back out.
Вона ще раз перевірила вулицю на наявність патрулів охорони, потім моргнула прямо в магазин, схопила те, що прийшла за ним, і кліпнула очима.
Just three seconds had passed and she was once more crouching back at the spot on the domed roof.
Минуло лише три секунди, і вона знову присіла на те місце на куполоподібному даху.
Checking around her again, she started stealthily running over the rooftops before blinking down into an alley. She simply walked the rest of the way, so as not to raise suspicion, while maintaining full awareness of her surroundings. Some people were still out, but she avoided as many of them as she could.
Ще раз оглянувши її, вона почала крадькома бігати по дахах, перш ніж кліпнути в провулок. Решту шляху вона просто пройшла, щоб не викликати підозр, зберігаючи при цьому повну обізнаність про своє оточення. Деяких людей все ще не було, але вона уникала їх стільки, скільки могла.
Arriving at her destination, Ilea listened with her buffs active. All the house’s occupants were fast asleep. Two blinks later Ilea left again, having disturbed nobody in their slumber.
Прибувши до місця призначення, Ілея слухала з активними бафами. Усі мешканці будинку міцно спали. Через два моргання Ілея знову пішла, нікого не потривоживши в дрімоті.
Lily would wake up with a sheathed black steel dagger next to her arm under her blanket and a pouch with 50 silver coins inside one of her boots. No dogs would go hungry for a while in Salia.
Лілі прокидалася з чорним сталевим кинджалом у піхвах біля руки під ковдрою та сумкою з 50 срібними монетами в одному з черевиків. У Салії жодна собака не голодувала деякий час.
Ilea walked toward the northern wall, pulling her cloak up against the rapidly cooling wind, smiling at the prospect of a night alone in the wilderness of Elos.
Ілея підійшла до північної стіни, натягнувши плащ проти вітру, що швидко охолоджувався, посміхаючись перспективі ночі на самоті в пустелі Елос.
THIRTY-THREE
ТРИДЦЯТЬ ТРИ
#Traveling
#Traveling
That night, Ilea continued through the city toward the north wall and soon found herself in front of the store she’d seen earlier in the day. The cartographers. She found it open despite the hour, strolling inside before she started to browse.
