They talked for nearly an hour, sharing stories about their lives – Ilea’s travels and progress and Alice’s studies and advances in healing magic. Ilea found out that the coffee-like beverage was called saaih and was a specially brewed tea that was rather famous in Dawntree.
Вони розмовляли майже годину, ділячись історіями про своє життя – про подорожі та прогрес Ілеї, про навчання Аліси та досягнення в цілющій магії. Ілея з'ясувала, що напій, схожий на каву, називається saaih і є спеціально завареним чаєм, який був досить відомий у Світанку.
“So, what’s this job or emergency you mentioned? The reason you got me here,” Ilea asked while pouring herself another cup of saaih.
"Отже, що це за робота чи надзвичайна ситуація, про яку ви згадали? Причина, чому ти привела мене сюди, — запитала Ілея, наливаючи собі ще одну чашку сааї.
“It’s a rather complicated situation. Have you ever heard of the sleeping plague?” Alice asked, her tone changing from jolly to serious. Ilea shook her head and started to sip her tea.
"Це досить складна ситуація. Ви коли-небудь чули про сплячу чуму? — запитала Аліса, її тон змінився з веселого на серйозний. Ілея похитала головою і почала сьорбати чай.
“No wonder, considering it’s a rare disease that only ever pops up in cities right around Karth. The problem is that conventional healing methods don’t work with this disease. Normally this wouldn’t be an issue, there aren’t many deaths attributed to disease every year after all, but… my sister has contracted the sickness.” She looked away thoughtfully and continued after a short pause.
"Не дивно, враховуючи, що це рідкісна хвороба, яка з'являється лише в містах навколо Карта. Проблема в тому, що звичайні методи лікування не працюють при цьому захворюванні. Зазвичай це не було б проблемою, зрештою, щороку не так багато смертей, пов'язаних із хворобами, але... Моя сестра захворіла». Вона задумливо відвела погляд і продовжила після невеликої паузи.
“We currently have no cure. I think the Forkspears might even be the only ones with knowledge of the disease’s existence.” She paused again, looking nervous, “We… ah… researched it after my sister fell ill. It’s so rare that few books mention it. What we do know though is that the Taleen quite certainly did have a cure.
"Наразі у нас немає ліків. Я думаю, що Форксспіри можуть бути єдиними, хто знає про існування хвороби». Вона знову зробила паузу, виглядаючи знервованою: "Ми... ах... досліджував його після того, як моя сестра захворіла. Це настільки рідкісне явище, що мало хто згадує про нього. Однак ми точно знаємо, що Талін напевно мав ліки.
“This is where you come into play. We discovered a new Taleen ruin around two months ago. It’s bigger than anything we’ve uncovered before and right in Forkspear territory.” Alice smiled a bitter smile. “I’m afraid I’ve sent everyone I could trust or afford into the ruin already to look for a possible cure, to bring back any artifacts, machines, herbs, or mushrooms that can be found.
"Тут ви вступаєте в гру. Ми виявили нові руїни Талін близько двох місяців тому. Це більше, ніж усе, що ми виявили раніше і прямо на території Форкспіра». Аліса гірко посміхнулася. "Боюся, що я вже відправив усіх, кому міг довіряти або собі дозволити, шукати можливі ліки, повертати будь-які артефакти, машини, трави чи гриби, які можна знайти.
“None have returned, and now my family won’t do more. So, if you go, you’d be going alone. If you find any teams inside you could join them, but I remember you were alone in the forest too, so I thought…”
"Ніхто не повернувся, і тепер моя сім'я більше не робитиме. Отже, якщо ви поїдете, ви підете самі. Якщо ти знайдеш там якісь команди, ти можеш приєднатися до них, але я пам'ятаю, що ти теж був один у лісі, тому я подумав..."
The girl was running over her own words now, getting quite worked up about the issue.
Дівчина зараз перебирала власні слова, добряче заморочуючись над питанням.
“It’s fine, Alice. I do prefer to explore alone anyway. Who are the Taleen though? I apologize if it should be common knowledge,” Ilea said, holding one of Alice’s hands in her own. She was happy to explore a dungeon either way. All the better if she could help a friend in the process.
— Усе гаразд, Алісо. У будь-якому випадку я вважаю за краще досліджувати поодинці. Але хто такі Таліни? Я прошу вибачення, якщо це має бути загальновідомо, — сказала Ілея, тримаючи одну з рук Аліси у своїй. Вона була щаслива досліджувати підземелля в будь-якому випадку. Тим краще, якщо вона зможе допомогти подрузі в процесі.
The young noble’s eyes widened a little at the question, but she quickly focused again.
Очі молодої вельможі трохи розширилися від запитання, але вона швидко зосередилася знову.
“I forgot about your strange remote healing order. The Taleen were an ancient dwarven civilization. We’ve found ruins all over Elos. They were highly advanced in technology and magic. Different from what most people use today,” she explained.
