“Additionally, I think you underestimate her,” she said, getting up from her chair and walking to the door. “She can teleport a short range and can take out five seasoned adventurers with little difficulty.”
— Крім того, я думаю, що ви її недооцінюєте, — сказала вона, підводячись зі стільця і йдучи до дверей. «Вона може телепортуватися на невелику відстань і може знищити п'ятьох досвідчених шукачів пригод без особливих труднощів».
Still, Alice wouldn’t lie to herself about the difficulties that Ilea would face in a Taleen ruin. Death was likely, even for the most powerful of adventuring parties, let alone a single person. Jaime was tactful enough not to point out the obvious.
Тим не менш, Аліса не стала брехати собі про труднощі, з якими зіткнеться Ілея в руїнах Таліна. Смерть була вірогідною навіть для наймогутніших авантюрних партій, не кажучи вже про одну людину. Хайме був досить тактовним, щоб не вказувати на очевидне.
“Come now, it’s nearly time for my training. Maybe I’ll finally get rid of this useless healer class,” she said, smiling bitterly at the memory of the refusal she had given Ilea at the offer of learning her ‘battle healer’ class.
"Приходьте, настав час для моїх тренувань. Можливо, я нарешті позбудуся цього непотрібного класу цілителів, — сказала вона, гірко посміхаючись при згадці про відмову, яку вона дала Ілеї на пропозицію вивчити її клас «бойового цілителя».
It was too late to ask her now.
Було вже пізно запитувати її зараз.
*
Ilea reached the lowest level of the city after a leisurely jog. The mountain loomed above, casting nearly a third of the city in shadow. Ilea could see an expansive tunnel into the void waiting at the very bottom. She looked up at the hundreds of tons of solid rock.
Ілея досягла найнижчого рівня міста після неквапливої пробіжки. Гора нависла над нею, кидаючи в тінь майже третину міста. Ілея побачила великий тунель у порожнечу, що чекала на самому дні. Вона подивилася на сотні тонн твердої породи.
Am a little scared of all that stuff falling down on me at some point…
Я трохи боюся, що все це в якийсь момент впаде на мене...
The living space became less cramped as she got closer to the tunnel. Fewer people in normal clothing and more adventurers occupied the space. Small cooking fires burned with haunches of meat and pots of stew placed over them.
Житловий простір став менш тісним, коли вона наблизилася до тунелю. Менше людей у нормальному одязі та більше шукачів пригод займали простір. Горіли маленькі вогнища для приготування їжі, над якими стояли шматки м'яса та горщики з тушонкою.
After around two hundred meters of open space between the last house and the tunnel, there was another wall that separated the city from whatever lay beyond. The defenses were much less impressive than what Ilea had seen above, though the wall was still nearly seven meters high, but it was probably far less likely that a threat would come from below.
Приблизно через двісті метрів відкритого простору між останнім будинком і тунелем з'явилася ще одна стіна, яка відокремлювала місто від усього, що лежало за його межами. Оборона була набагато менш вражаючою, ніж те, що Ілея бачила вище, хоча стіна все ще була майже сім метрів заввишки, але, ймовірно, було набагато менш імовірно, що загроза прийде знизу.
Reaching the wall, a guard stopped her. “Level fifty and above. You with the guild?” he asked.
Дійшовши до стіни, охоронець зупинив її. "Рівень п'ятдесят і вище. Ти з гільдією?» — запитав він.
She nodded. The level statement seemed more like information for her – everyone could identify her level, after all.
Вона кивнула. Заява про рівень здавалася їй більше інформацією – зрештою, кожен міг визначити її рівень.
“Sure you want to go in alone?”
— Звичайно, ти хочеш зайти сам?
Ilea got a little annoyed at that question.
Ілея трохи роздратувалася цим питанням.
I obviously meet the requirements to go through. The guards in this town… seriously.
Очевидно, що я відповідаю вимогам, які потрібно пройти. Охорона в цьому містечку... Серйозно.
She decided to simply ignore the man and walk through the gate. He didn’t stop her, just shrugged with an annoyed frown.
Вона вирішила просто проігнорувати чоловіка і пройти через ворота. Він не став її зупиняти, лише роздратовано знизав плечима.
On the other side of the wall, Ilea started running into the darkness. The first couple of dozen meters were illuminated by some torches, but after that, adventurers seemed to be on their own. She saw a group of five adventurers walking before her while what seemed to be their leader gave them a small pep talk.
По той бік стіни Ілея почала бігти в темряву. Перші пару десятків метрів освітлювалися якимись смолоскипами, але після цього шукачі пригод начебто залишилися самі. Вона побачила групу з п'яти шукачів пригод, які йшли перед нею, а той, хто здавався їхнім ватажком, підбадьорював їх.
“We’re the Piercing Eagles, don’t forget that. We’re gonna defy the evil that lies beyond this point!” the man said, lifting his shining great sword into the air.
