Вона просунулася через останні двері, що залишилися. Перед нею розкинувся печеристий передпокій, дуже схожий за стилем на попередні кімнати. Скеля розсипалася то тут, то там, надаючи простору старого вигляду.
Taleen, hmm? Certainly not a people for interior decoration…
Талін, хм? Звичайно, не народ для прикраси інтер'єру...
Walking through the hallway, she removed her notebook from the backpack and started to map out the whole thing while listening to the mechanical sounds of gears turning. The sound was a constant presence in the background, so all-present that it had taken her a while to notice it. Something in this dungeon still worked, it seemed. The sound was only interrupted by the occasional hissing of steam from whatever pipes lay in the walls.
Пройшовши коридором, вона вийняла з рюкзака свій блокнот і почала складати карту всього цього, прислухаючись до механічних звуків обертання шестерень. Звук був постійно присутній на задньому плані, настільки всеосяжний, що їй знадобився деякий час, щоб його помітити. Щось у цьому підземеллі все-таки працювало, здавалося. Звук переривалося лише випадковим шипінням пари з труб, що лежали в стінах.
Luckily, her recent swim had been brief enough for the water not to have penetrated her pack too much. The notebook had an additional oilskin pouch as well that would save it in case she needed to make a longer dive.
На щастя, її нещодавнє плавання було досить коротким, щоб вода не надто проникла в її рюкзак. Блокнот також мав додатковий мішечок з клейонки, який зберігав її на випадок, якщо їй потрібно буде зробити більш тривале занурення.
She started sketching the rooms on a rather small scale, marking any points of interest with a number that allowed her to describe or sketch them in more detail on another page. It wasn’t a perfect system, but she’d need the space as she explored.
Вона почала робити ескізи кімнат в досить маленькому масштабі, позначаючи будь-які цікаві місця номером, який дозволяв їй більш детально описати або намалювати їх на іншій сторінці. Це не була ідеальна система, але їй потрібен був простір під час дослідження.
The next five hours were spent doing exactly that. The dungeon seemed bigger than Ilea had expected. She did find some materials, rusted metal, and some stony furniture after a while, and she soon came to the conclusion that she was in a storage part of the dungeon. She entered another big area through a massive door that someone could easily have driven a bus through. Or even two buses.
Наступні п'ять годин були витрачені саме на це. Підземелля здавалося більшим, ніж очікувала Ілея. Через деякий час вона знайшла деякі матеріали, іржавий метал і кам'янисті меблі, і незабаром дійшла висновку, що знаходиться в складській частині підземелля. Вона увійшла в інший великий район через масивні двері, через які хтось міг легко проїхати автобусом. Або навіть два автобуси.
Her arms relaxed at her sides and her eyes widened as she gazed upon the spectacle before her. She knew for a fact that she was underground in a cave, but looking out into the street before her, with houses on each side and glowing greenish magical lamps above, made her feel more like she was in an ancient city on a fall evening. Albeit a greenish evening. It was an entire city, its layout not too dissimilar from that of Riverwatch or Salia. Yet this city was dead silent.
Її руки розслабилися в боки, а очі розширилися, коли вона дивилася на видовище, що стояло перед нею. Вона точно знала, що знаходиться під землею в печері, але, дивлячись на вулицю перед собою, з будинками по обидва боки і сяючими зеленуватими чарівними лампами вгорі, вона відчувала себе ще більш наче в стародавньому місті осіннього вечора. Хоч і зеленуватий вечір. Це було ціле місто, його планування не надто відрізнялося від планування Riverwatch або Salia. Але в цьому місті панувала мертва тиша.
Some of the lamps lay broken on the ground while others still flickered slightly, giving the whole scene an eerie atmosphere. The seemingly empty and dead houses on each side, perfectly carved into the stone, might as well have been coffins.
Деякі лампи лежали розбитими на землі, а інші все ще злегка мерехтіли, надаючи всій сцені моторошну атмосферу. Здавалося б, порожні і мертві будинки з обох боків, ідеально висічені в камені, з таким же успіхом могли бути трунами.
Deciding to sketch later, Ilea walked in the only direction possible without checking all the houses for anything inside. Two minutes of following the street later, she came out onto what looked like a square.
Вирішивши намалювати ескізи пізніше, Ілея пішла в єдино можливому напрямку, не перевіряючи всі будинки на наявність всередині нічого. Через дві хвилини після того, як вона пішла вулицею, вона вийшла на площу.
In the middle of it was what had to have once been a fountain. There were some poles on a large building on one side but no fabric hung there, and rust covered most of the metal pipes that were embedded in the stone.
