Ilea smiled happily at her new trinket while playing with the gladius. She could store it or summon it in her hand because her neck was touching the necklace at all times. Can I…? she thought, and it turned out that, yes, she could make the blade appear on top of her foot.
Ілея радісно посміхалася своїй новій дрібничці, граючись з гладіусом. Вона могла зберігати його або викликати в руці, тому що її шия весь час торкалася намиста. Чи можу я...? Вона подумала, і виявилося, що так, вона може зробити так, щоб лезо з'явилося на її нозі.
On top of her head worked as well but no further away than a couple of millimeters from her body or the clothes that were above it. Could someone wear like a ton of armor with fifty swords embedded into it as a sort of hedgehog tactic? I bet enough gold and a good smith could make something like that…
На маківці у неї також працювала, але не далі, ніж на пару міліметрів від її тіла або одягу, який був над ним. Чи може хтось носити тонну обладунків із вбудованими в нього п'ятдесятьма мечами як своєрідну тактику їжака? Б'юся об заклад, що золота вистачить, і добрий коваль міг би зробити щось подібне...
Her thoughts trailed off as she reached the bottom of the staircase. A chasm opened before her that led onward farther than she could see. Ilea blinked through the room with nearly thirty uses of the skill and found that there was no door on the other side or any other way to go further. Her sphere couldn’t detect anything behind the stone wall either.
Її думки зникли, коли вона дійшла до нижньої частини сходів. Перед нею відкрилася прірва, яка вела далі, ніж вона могла бачити. Ілея кліпнула очима по кімнаті, майже тридцять використавши це вміння, і побачила, що з іншого боку немає ні дверей, ні будь-якого іншого шляху, щоб піти далі. Її сфера також нічого не могла виявити за кам'яною стіною.
She clung to the wall by slamming her outstretched hand into the stone. There’s nothing further up, so there’s only one way to go…
Вона вчепилася в стіну, вдаривши простягнутою рукою об камінь. Далі немає нічого, тому є лише один шлях...
Ilea let herself fall. Every hundred meters or so, she would punch into the wall again to slow her descent and look around.
Ілея дозволила собі впасти. Приблизно кожні сто метрів вона знову вдарялася об стіну, щоб уповільнити спуск і озирнутися навколо.
This chasm is stupid deep… and the other one before the Great Hall must be right over there… she thought, looking at the wall to her left.
Ця прірва дурна, глибока... а інший перед Великою залою має бути саме там... — подумала вона, дивлячись на стіну ліворуч.
A couple of minutes of falling later, she saw some stone protruding outward into the chasm. Landing on it, she was greeted by a small stone archway, but she didn’t go through the enticing entrance immediately and instead looked down over the edge of the outcrop.
Через пару хвилин після падіння вона побачила якийсь камінь, що стирчав назовні в прірву. Приземлившись на неї, її зустріла невелика кам'яна арка, але вона не відразу пройшла через привабливий вхід, а замість цього подивилася вниз через край виступу.
Can’t see anything… but man, this means there could be more secret entrances down in all the other chasms too…
Нічого не бачу... Але, чоловіче, це означає, що в усіх інших прірвах може бути більше таємних входів...
Stepping away from the drop, Ilea went through the archway.
Відійшовши від краплі, Ілея пройшла через арку.
FORTY-NINE
СОРОК ДЕВ'ЯТЬ
On the Trail of History
На стежці історії
“Stone Wall!” Jeremy shouted as the Taleen machine’s swords stuck into his hastily built defense. At the same time, lightning and fire joined together to slam into the creature, but it wasn’t enough.
— Кам'яна стіна! — вигукнув Джеремі, коли мечі машини Талін встромилися в його нашвидкуруч збудований захист. У той же час блискавка і вогонь об'єдналися, щоб врізатися в істоту, але цього було недостатньо.
Arrows flew over his head to strike the ranged machines a little further away. Five of them had ambushed his group while two of the deadly bladed machines attacked directly.
Стріли пролетіли над його головою, щоб вразити далекобійні машини трохи далі. П'ятеро з них влаштували засідку на його групу, а дві смертоносні машини атакували безпосередньо.
“Where’s the backup?” he shouted, but he didn’t dare look back. Stone spikes stopped the sword guardian before him for a couple of seconds as more spells rained down onto the monster.
«Де підкріплення?» — крикнув він, але не наважився озирнутися. Кам'яні шипи зупинили охоронця меча перед ним на пару секунд, коли на чудовисько посипалися нові заклинання.
They were a group of five, sent in to explore one of the many roads in this Taleen dungeon. The full group of nearly forty adventurers had at first tried to lure out the machines into the more open squares to deal with them using their combined power, but the creatures wouldn’t follow them further than a certain point.
