The blue glow coming from inside its helmet and its red aura made it understandable that the scout had warned them, but Jeremy had too much experience to simply trust a man like that, and he was too curious to attack something so ancient without good reason. Yes, asking questions first might be dangerous, but asking questions later might result in a loss of knowledge, to be forgotten for thousands of years, or perhaps forever.
Синє сяйво, що виходило зсередини шолома, і його червона аура давали зрозуміти, що розвідник попередив їх, але Джеремі мав надто великий досвід, щоб просто довіритися такій людині, і він був надто цікавий, щоб напасти на щось таке давнє без вагомої причини. Так, ставити запитання спочатку може бути небезпечно, але якщо ставити запитання пізніше, це може призвести до втрати знань, забуття на тисячі років або, можливо, назавжди.
Using his Identify skill, knowledge of what this creature was came to him just as the first attacks were let loose.
Використовуючи свою навичку ідентифікації, знання про те, що це за істота, прийшло до нього саме тоді, коли були випущені перші атаки.
[Battle Healer level 165]
[Бойовий цілитель, рівень 165]
He wanted to shout, but the noise was deafening. An arrow was the first thing aimed at the healer, but a shroud of ash covered them and their arm shot out to intercept the projectile. Catching it, a bolt of lightning hit the healer, and then all hell broke loose.
Він хотів кричати, але шум був оглушливий. Стріла була першою, націленою на цілителя, але пелена з попелу накрила їх, і рука вистрілила, щоб перехопити снаряд. Спіймавши його, блискавка влучила в цілителя, і тоді почалося справжнє пекло.
Jeremy tried to shout through the carnage but could only watch on helplessly as more and more fire, ice, and many other ranged elemental attacks battered the healer and everything beyond.
Джеремі намагався кричати крізь криваву бійню, але міг лише безпорадно спостерігати за тим, як все більше і більше вогню, льоду та багатьох інших атак стихій дальньої дії били цілителя та все, що було за його межами.
FIFTY-TWO
П'ЯТДЕСЯТ ДВА
New Companions and Enemies
Нові компаньйони і вороги
Battle Healer? Agor thought as a slight tilt of the man’s head allowed him to easily dodge a lightning bolt. Level 165? What is he?
Бойовий цілитель? Агор подумав, що легкий нахил голови чоловіка дозволив йому легко ухилитися від блискавки. Рівень 165? Що він собою являє?
Fireballs and icicles crashed into the healer’s armor while he dodged the pointier spells with the barest of fluid movements.
Вогняні кулі та бурульки врізалися в обладунки цілителя, поки він ухилявся від гострих заклинань найменшими плавними рухами.
No… not a man, a woman… he realized as more spells bombarded the healer.
Ні... Не чоловік, а жінка... Він зрозумів, що все більше заклинань бомбардують цілителя.
A sudden explosion of ash followed that left most of the expedition searching for their enemy. But Agor was able to sense her reappearance. She had flanked the entire group.
За цим послідував раптовий вибух попелу, який змусив більшу частину експедиції шукати свого ворога. Але Агор зміг відчути її повторну появу. Вона обійшла всю групу з флангу.
“Cease fire!” he shouted, accompanied by others shouting similar things, and the clamor in the room soon quietened.
«Припиніть вогонь!» — кричав він у супроводі інших, які вигукували подібні речі, і галас у кімнаті незабаром стих.
“I believe we’ve met before, but I assure you, I’ve come in peace. This was a misunderstanding,” the woman said. There was no trace of fear in her voice. She even sounded vaguely amused.
"Я вважаю, що ми зустрічалися раніше, але запевняю вас, я прийшов з миром. Це було непорозуміння", – розповіла жінка. В її голосі не було й сліду страху. Вона навіть звучала невиразно весело.
Definitely powerful.
Однозначно потужний.
The others were now turning around to find the healer behind Pete, a dagger at his throat. Agor looked at her and could almost feel her smile. He too smirked behind his dark helmet.
Тепер інші обернулися, щоб знайти цілителя позаду Піта, з кинджалом біля горла. Агор подивився на неї і майже відчув її посмішку. Він теж посміхнувся за своїм темним шоломом.
Interesting, was all he thought as he advanced through the adventurers, who were in varying states of anger, realization, and confusion. More than Agor had expected had immediately stopped attacking after she’d stepped out of the stairway, realizing the same thing he had.
Цікавим було все, про що він думав, просуваючись крізь шукачів пригод, які перебували в різних станах гніву, усвідомлення та розгубленості. Більше, ніж очікував Агор, негайно припинив атакувати після того, як вона вийшла зі сходів, зрозумівши, що зробив те саме, що й він.
Can’t believe Inström let loose his lightning though. That old fool is getting senile…
Не можу повірити, що Інстрем випустив свою блискавку. Той старий дурень старіє...
