Jeremy looked on as the woman stuffed herself with what he’d counted as her sixth plate of food. She had apparently been here for a while and had provided information to the expedition in exchange for various things, one of them weirdly being just a lot of normal food from their cooks.
Джеремі дивився, як жінка набивала себе тим, що він вважав її шостою тарілкою їжі. Вона, очевидно, була тут деякий час і надавала інформацію експедиції в обмін на різні речі, одна з яких, як не дивно, була просто великою кількістю звичайної їжі від їхніх кухарів.
Agor had returned a while ago and was in deep discussion with Jasper and Inström. The information the healer had provided seemed to be quite accurate.
Агор повернувся деякий час тому і вів глибоку дискусію з Джаспером та Інстремом. Інформація, яку надав цілитель, здавалася досить точною.
“You wanna talk to her?” Rin asked from beside him. The two had decided to eat together. Neither of them knew a lot of people down here, and they didn’t mind each other’s company.
— Ти хочеш з нею поговорити? — спитав Рін збоку. Вони вирішили поїсти разом. Жоден з них не знав тут багато людей, і вони не заперечували проти товариства один одного.
“Kinda. The three seem to have got what they wanted, but I’m sure she has more…” he said, looking the woman over.
— Начебто. Здається, ці троє отримали те, що хотіли, але я впевнений, що у неї є більше..." — сказав він, дивлячись на жінку.
“Look at Mr. Obvious over here,” Rin said. “We don’t care though, we’re here for the artifacts, and everyone has their own motives. Hers don’t really matter as long as she doesn’t betray us, which would be a ridiculously stupid decision.”
— Погляньте на містера Очевидність, — сказала Рін. "Нам все одно, ми тут заради артефактів, і у кожного свої мотиви. Її не має особливого значення, якщо вона не зраджує нас, що було б смішно дурним рішенням».
“Oh, I know that, although I’m sure she could wreak some havoc…” he said, putting down his food and walking toward the healer.
— О, я це знаю, хоча я впевнений, що вона могла б посіяти якийсь хаос... — сказав він, відкладаючи їжу і йдучи до цілителя.
“What are you—” Rin began, then she followed him with a sigh.
— Що ти... — почала Рін, а потім зітхнула, пішла за ним.
“Mind if I join you? It’s Lilith, right?” Jeremy said, motioning to the chair Jasper had recently vacated.
"Не проти, якщо я приєднаюся до вас? Це ж Ліліт, чи не так?» — сказав Джеремі, кивнувши рукою на крісло, яке Джаспер нещодавно звільнив.
Lilith shrugged while finishing her last plate of food.
Ліліт знизала плечима, допиваючи останню тарілку з їжею.
“I’m Jeremy. So, you’ve been here alone for a while?”
"Мене звати Джеремі. Отже, ти вже деякий час тут сама?
“Yeah. Are you looking to trade information as well? If not, to what do I owe the honor, Mr. Jeremy?” Lilith asked. Having finally finished her meal, she looked at him with ice-blue eyes that seemed to look straight into his soul.
— Авжеж. Ви також хочете отримати інформацію про торгівлю? Якщо ні, то чому я завдячую честю, містере Джеремі? — запитала Ліліт. Нарешті закінчивши трапезу, вона подивилася на нього крижано-блакитними очима, які, здавалося, дивилися йому прямо в душу.
Then she belched.
Потім вона відригнула.
“I’m not sure what I could offer you. Are you looking for a replacement backpack for the one we burned up?”
"Я не знаю, що я міг би вам запропонувати. Ви шукаєте рюкзак на заміну тому, який ми спалили?»
“I’m supposed to get one any minute actually. Ah, there we are.” One of the workers handed her a backpack that looked to have been taken from the expedition’s spare supplies. “Thank you, it looks beautiful,” she said before moving her things from one pack to the other.
"Я маю отримати його в будь-яку хвилину. А, ось ми тут. Один з робітників передав їй рюкзак, який, схоже, був узятий із запасних запасів експедиції. «Дякую, це виглядає красиво», — сказала вона, перш ніж перекласти свої речі з одного рюкзака в інший.
Jeremy opened his eyes wide when he saw her take out a dented and partially melted canteen, some blackened ivy, and a few bits of dried meat. The woman looked at a piece that had been encased in ice, then she shrugged and put it into the new pack regardless.
Джеремі широко розплющив очі, коли побачив, як вона виносить пом'яту і частково розплавлену їдальню, трохи почорнілого плюща і кілька шматочків в'яленого м'яса. Жінка подивилася на шматок, який був закутий у лід, потім знизала плечима і поклала його в новий рюкзак.
Does she not map out the dungeon? Maybe she has a skill for that. Or maybe…
Хіба вона не намічає підземелля? Можливо, у неї є для цього хист. А може...
As Rin arrived, leaning on the table beside them, Jeremy looked for any jewelry Lilith might be wearing, but he couldn’t see anything. Still, this didn’t mean she had a device with a storage enchantment. Only a few people could afford one. Although someone alone in a dungeon who could withstand the combined attack of ten adventurers of her level might just be one of the few.
