This is smoother than some elevators on Earth. These dwarves really were remarkable. I mean, the machines are decades ahead of whatever the militaries on Earth chose to make public.
Це плавніше, ніж деякі ліфти на Землі. Ці гноми справді були чудовими. Я маю на увазі, що машини на десятиліття випереджають те, що військові на Землі вирішили оприлюднити.
Another scout was crouched in the room at the bottom of the elevator, her eyes glowing an eerie red color. Ilea paused next to her as she jumped off the elevator.
Ще одна розвідниця сиділа навпочіпки в кімнаті в нижній частині ліфта, її очі світилися моторошно-червоним кольором. Ілея зупинилася біля неї, коли вона вистрибнула з ліфта.
“Hey, can you point us to the biggest clusters of enemies around here?” Ilea asked.
— Гей, чи не могли б ви вказати нам на найбільші скупчення ворогів тут? — спитала Ілея.
The red glow vanished as she looked at Ilea. She was a level 149 rogue. “They’re everywhere. You’ll find them easy enough. I generally see more of them that way though,” she said, pointing to a deserted hallway. Ilea nodded.
Червоне сяйво зникло, коли вона подивилася на Ілею. Вона була пройдисвіткою 149-го рівня. "Вони скрізь. Ви знайдете їх досить легко. Хоча, як правило, я бачу їх більше такими", - сказала вона, вказуючи на безлюдний коридор. Ілея кивнула.
“Thanks. Shall we go clear out this prison then, Agor?” The man nodded and gestured for her to take the lead.
"Спасибі. Підемо тоді зачистимо цю в'язницю, Агор? Чоловік кивнув і жестом попросив її взяти на себе ініціативу.
“I’ll follow the trail of death,” he said, sounding like he was smirking under his helmet. The scout looked at them and shook her head as they left.
— Я піду слідом смерті, — сказав він, наче посміхався під шоломом. Розвідниця подивилася на них і похитала головою, коли вони пішли.
“Fucking lunatics…” she whispered, knowing full well that both of them might hear her.
«Довбані божевільні...» — прошепотіла вона, чудово знаючи, що вони обоє можуть її почути.
Bumping her fists together, Ilea exploded into a run. Soon after, she activated her buffs. The dungeon’s hallways were much tighter than anything she’d encountered in the Great Hall before. There was barely enough space to fit a single sword guardian, let alone a party of adventurers. The stone was dark, not nearly as even, and the lights were farther apart. It felt dimmer in general, but she knew it was just the much darker walls.
Стиснувши кулаки, Ілея вибухнула бігом. Незабаром після цього вона активувала свої бафи. Коридори підземелля були набагато тіснішими, ніж усе, що вона зустрічала у Великій залі раніше. Місця ледве вистачало, щоб вмістити одного охоронця меча, не кажучи вже про групу шукачів пригод. Камінь був темний, не такий рівний, а вогні були далі один від одного. Загалом вона здавалася тьмянішою, але вона знала, що це просто набагато темніші стіни.
They’re gonna have a bad time… she thought as she encountered her first sword guardian. Dodging its blades was second nature by now. Using her Blink ability to position herself strategically, she used the tight corridors to her advantage. She could goad it into attacking, then blink away so its bladed arm struck stone, often getting stuck long enough for her to deliver a cascade of blows. She could also dart behind the guardian as it struggled to attack the smaller and nimbler target in an efficient manner.
Їм буде погано... — подумала вона, зустрівши свого першого охоронця меча. Ухилятися від своїх лез вже було другою натурою. Використовуючи свою здатність до стратегічного позиціонування, вона використовувала вузькі коридори на свою користь. Вона могла змусити його атакувати, а потім моргнути, щоб його лезова рука вдарялася об камінь, часто застрягаючи досить довго, щоб вона могла завдати каскаду ударів. Вона також могла кидатися позаду вартового, коли той намагався ефективно атакувати меншу та спритнішу ціль.
Her quickly increasing power soon overwhelmed the guardian, and she received only a few shallow cuts before the machine fell to her unrelenting assault. These small cuts closed quickly as she started to run again, ignoring the messages she’d received after destroying a single guardian.
Її швидко зростаюча сила незабаром здолала охоронця, і вона отримала лише кілька неглибоких порізів, перш ніж машина впала під її невблаганним нападом. Ці маленькі порізи швидко закрилися, коли вона знову почала бігти, ігноруючи повідомлення, які вона отримала після знищення одного опікуна.
Ilea cleared out a number of random corridors and rooms that held single or up to three guardians inside. Not as many down here, though I suppose there’s just less space, she thought as she dodged a dozen swords from two guardians in a small stone room devoid of any decoration or furniture. The possibility of destroying guardians to level up and the danger of the expedition looming behind her, ready to steal her experience, made her a little more reckless than usual.
