“Yes? What do you want?” he asked, putting on a dismissive smile.
— Так? Чого ти хочеш?» — запитав він, зневажливо посміхаючись.
“I want to buy,” Ilea said.
— Я хочу купити, — сказала Ілея.
“She wants to buy. And who says you’re allowed to buy?” the man asked, catching her so off-guard she was literally speechless.
"Вона хоче купити. А хто сказав, що тобі дозволено купувати?» — запитав чоловік, заставши її так зненацька, що вона буквально втратила дар мови.
After a moment, the gears in her head started turning again, and she was about to reply when a young woman walked in from a side room.
За якусь мить шестерні в її голові знову почали обертатися, і вона вже збиралася відповісти, коли з бічної кімнати зайшла молода жінка.
“Herschel, stop it. Miss, how can I help you?” The woman smiled at her and motioned for her to follow.
— Гершель, перестань. Пані, чим я можу вам допомогти?» Жінка посміхнулася їй і жестом попросила її піти за нею.
“I want to buy a bed,” Ilea stated as she followed the woman.
— Я хочу купити ліжко, — сказала Ілея, йдучи за жінкою.
“Sure, they range from four to ten gold. All made with real feathers and masterful labor.”
"Звичайно, вони варіюються від чотирьох до десяти золотих. Все зроблено справжнім пір'ям і майстерною працею».
Isn’t that enough to feed someone for years? What kind of luxury part of town have I ended up in?
Хіба цього не достатньо, щоб годувати когось роками? В якій розкішній частині міста я опинився?
Ilea smiled, hoping the beds were exquisite.
Ілея посміхнулася, сподіваючись, що ліжка вишукані.
“Anything especially fancy?” Ilea asked, and the woman nodded.
— Щось особливо вишукане? — запитала Ілея, і жінка кивнула.
“There’s one remaining Nell feather bed, I believe. Seven gold. Would you like to try it out?”
"Я вважаю, що залишилася одна перина Нелл. Сім золотих. Хочеш спробувати?»
Ilea nodded in turn while also wondering what a ‘Nell’ was, and she was brought into a room with a rather large bed, though not quite queen size.
Ілея по черзі кивнула, також цікавлячись, що таке «Нелл», і її завели в кімнату з досить великим ліжком, хоча і не зовсім королівського розміру.
“Leave the room for half a minute, please,” Ilea requested. “Don’t worry, I won’t steal it.”
— Вийдіть з кімнати на півхвилини, будь ласка, — попросила Ілея. — Не хвилюйся, я не вкраду.
The woman reluctantly left the room and waited outside. Ilea saw her sighing and signaling toward ‘Herschel,’ who was looking on from downstairs.
Жінка неохоче вийшла з кімнати і стала чекати надворі. Ілея побачила, як вона зітхнула і подала знак у бік Гершеля, який дивився на нього знизу.
Ilea quickly lay on the bed and nearly moaned at the magical feeling. She smiled as it vanished into her inventory, and she blinked upward so as not to fall onto the ground. The wooden frame came with it as well.
Ілея швидко лягла на ліжко і ледь не застогнала від чарівного відчуття. Вона посміхнулася, коли він зник у її інвентарі, і моргнула вгору, щоб не впасти на землю. У комплекті з ним йшов і дерев'яний каркас.
She walked back out and handed the woman seven gold coins. “Business done?” Ilea asked, and the woman nodded.
Вона вийшла назад і простягнула жінці сім золотих монет. — Справу зроблено? — запитала Ілея, і жінка кивнула.
“Thank you, it’s a lovely bed,” Ilea called, smiling brightly at Herschel, who looked at her with derision in his eyes.
— Дякую, це чудове ліжко, — гукнула Ілея, яскраво посміхаючись Гершелю, який дивився на неї з насмішкою в очах.
That man lives a dangerous life, she thought as she exited the store. To the Hand then…
Цей чоловік живе небезпечним життям, подумала вона, виходячи з магазину. На руку тоді...
*
Soon Ilea arrived at a symmetrical building that looked a little like a temple. It was located at the very back of Ravenhall, in the part of the city that was built against and into the slope of the mountain.
Незабаром Ілея підійшла до симетричної будівлі, яка трохи нагадувала храм. Він знаходився в самій задній частині Рейвенхолла, в тій частині міста, яка була побудована навпроти і на схилі гори.
Two people whose levels were 202 and 205 stood next to a doorway in the shape of a triangle. Ilea walked up to them and entered without being hindered.
Двоє людей з рівнями 202 і 205 стояли біля дверного отвору у формі трикутника. Ілея підійшла до них і увійшла без перешкод.
Inside, the room opened up into a massive hall. White stone similar to ivory decorated every surface, though the feeling was altogether different compared to the Taleen Great Hall. There were paintings on the walls, and a range of decorative plants and lush carpets brought warmth and a ‘high society’ feeling to the room. Even more so than the fancy armor shop she had been in earlier.
