Спорожнивши всі рюкзаки, вона наповнила свій і ще один їжею і запасними речами власного необхідного посуду. Передавши рюкзак Алісі, вона зрушила в купу все інше, що було у бандитів – намети і все інше.
Getting some small sticks and wood, she silently started a fire with her knife and flint. Alice watched on, not uttering a single word. As the flames grew, Ilea saw a spark in Alice’s eyes. Not finding any words to say, the two women simply stood there as the fire consumed the rest of the campsite.
Взявши кілька маленьких паличок і дров, вона мовчки розпалила вогонь ножем і кресалом. Аліса дивилася далі, не вимовляючи жодного слова. Полум'я розрослося, і Ілея побачила іскру в очах Аліси. Не знайшовши слів, щоб сказати, дві жінки просто стояли, поки вогонь поглинав решту кемпінгу.
The suns went down as they stood there, the crackling of the fire the only noise in the vicinity. An hour went by, by which point only the light glow of embers illuminated Alice and Ilea.
Сонце зайшло, коли вони стояли, потріскування вогнища було єдиним шумом поблизу. Минула година, і тільки легке сяйво вуглинок освітлювало Алісу та Ілею.
“We should move,” Ilea suddenly stated. She shouldered her backpack and started to walk.
— Нам треба рухатися, — раптом заявила Ілея. Вона взяла на плечі рюкзак і почала йти.
Alice followed.
Аліса пішла за нею.
After walking for around fifteen minutes, they found a clearing with a fallen down tree. Ilea stopped. “We’ll stay here for the night. You’re on watch for four hours or so, then wake me. If there are any beasts that get close, wake me immediately.”
Пройшовши хвилин п'ятнадцять, вони знайшли галявину з поваленим деревом. Ілея зупинилася. "Ми залишимося тут на ніч. Ти на вахті близько чотирьох годин, а потім розбуди мене. Якщо звірі наблизяться, негайно розбудіть мене».
Alice stared at her, frightened.
Аліса злякано дивилася на неї.
“Don’t worry, just wake me. I really need to sleep.” Laying down with her head on her blanket, Ilea fell asleep in a matter of minutes.
"Не хвилюйся, просто розбуди мене. Мені дуже потрібно спати». Лягши, поклавши голову на ковдру, Ілея заснула за лічені хвилини.
She woke up what seemed like moments later as something tugged at her shoulder.
Через кілька хвилин вона прокинулася, коли щось смикнуло її за плече.
“M… Miss I… Ilea… please wake up…”
"М... Міс Я... Ілея... Будь ласка, прокинься..."
Looking up at a frightened face and a pair of big brown eyes, Ilea groaned and shook off the fog of sleep. Her eyes focused on Alice. The girl was thinner than she should be, her slightly rugged brown robes were hanging loose, and her blonde hair was greasy and unkempt, just long enough to reach the fabric of her clothes.
Подивившись на перелякане обличчя і пару великих карих очей, Ілея застогнала і струснула з себе туман сну. Її погляд зосередився на Алісі. Дівчина була худішою, ніж мала б бути, її трохи грубе коричневе вбрання звисало вільно, а світле волосся було жирним і недоглянутим, якраз достатньо довгим, щоб дотягнутися до тканини одягу.
“It’s been four hours?” Ilea asked.
— Минуло чотири години? — спитала Ілея.
The girl shook her head. “N… no, it’s… I couldn’t sleep anyway. It’s a… already nearly morning, but–”
Дівчина похитала головою. "Н... Ні, це... Я все одно не могла заснути. Це... вже майже ранок, але...
A growl stopped Alice. Blue light illuminated the still dark clearing as Ilea got up, and her tattoos flared to life.
Гарчання зупинило Алісу. Блакитне світло освітлювало ще темну галявину, коли Ілея встала, і її татуювання спалахнули.
“Alright, come on out, whatever you are,” Ilea hissed. As if answering her call, four wolves emerged from the tree line. She lifted her foot and stomped down, and the loud impact made the wolves flee immediately. When Ilea looked at Alice, the girl’s eyes were the size of dinner plates.
— Гаразд, виходь, що б ти не було, — прошипіла Ілея. Немов відповідаючи на її поклик, з лісу вийшли четверо вовків. Вона підняла ногу і тупнула вниз, і гучний удар змусив вовків негайно втекти. Коли Ілея подивилася на Алісу, очі дівчинки були завбільшки з обідню тарілку.
“Already morning, you say?” Sitting down again with her back to the fallen tree, Ilea opened her backpack. “Might as well have breakfast.”
— Вже ранок, кажеш? Знову сівши спиною до поваленого дерева, Ілея відкрила рюкзак. — Може, й поснідаєш.
Ilea offered some meat and dried fruits to Alice, which the girl accepted.
Ілея запропонувала Алісі трохи м'яса і сухофруктів, на що дівчина погодилася.
“So, what’s your story?” Ilea asked.
— То яка твоя історія? — спитала Ілея.
Gulping down the bite she was eating, Alice cleared her throat.
Ковтнувши шматочок, який вона з'їла, Аліса відкашлялася.
“I’m studying magic in Dawntree. My classmates and I were on our way to Riverwatch for the festival next week when…” Gulping once, she continued. “My carriage had to stop because of a broken wheel… They k… killed the driver and t… took me. They… they said if I resisted, they w… would kill me too.”
