Stepping out into the open, she noticed it was already dark. The air smelled of smoke and death. That wouldn’t change for a while. There was too much blood in the streets, too many corpses.
Вийшовши на вулицю, вона помітила, що вже стемніло. У повітрі пахло димом і смертю. Деякий час це не зміниться. На вулицях було занадто багато крові, занадто багато трупів.
Two near-black wings formed on her back before she started ascending. The city’s houses below her became smaller and smaller as she watched the mercenaries and soldiers work outside and inside Ravenhall to clean up what was left of the demons.
Перед тим, як вона почала підніматися, на її спині утворилися два майже чорних крила. Міські будинки під нею ставали все меншими і меншими, коли вона спостерігала, як найманці та солдати працюють на вулиці та всередині Рейвенхолла, щоб очистити те, що залишилося від демонів.
She flew off toward the sea, replacing her armor with her more comfortable set of leathers, and her wings flapped merrily as she enjoyed the wind on her body and face. A little wariness remained as she checked to see if a certain flying demon was anywhere to be found, but the skies were clear.
Вона полетіла до моря, замінивши свої обладунки на зручніший комплект шкіри, і її крила весело затріпотіли, насолоджуючись вітром на тілі та обличчі. Вона трохи насторожилася, коли перевірила, чи немає десь якогось літаючого демона, але небо було ясним.
There was nothing further she could do right now. She just hoped he was as simple-minded as he’d seemed. He was strong, and if she wanted to best him next time, she needed to get some upgrades. She doubted her new levels and the change to State of Azarinth would be enough to overpower that demon, not with what he had done to her in just a few attacks. Plus, next time, there probably wouldn’t be another lucky paralyzing scream from a nearby abomination.
Зараз вона більше нічого не могла зробити. Вона просто сподівалася, що він такий же простодушний, як здавалося. Він був сильним, і якщо вона хотіла перевершити його наступного разу, їй потрібно було отримати деякі покращення. Вона сумнівалася, що її нових рівнів і зміни в державі Азаринт буде достатньо, щоб перемогти цього демона, а не тим, що він зробив з нею всього за кілька атак. Крім того, наступного разу, ймовірно, не буде ще одного щасливого паралізуючого крику від сусідньої гидоти.
A short while later, Ilea landed near her home. The Swordmouth Tiger was nowhere to be seen as she headed toward her house, a faint light coming from within.
Через деякий час Ілея приземлилася неподалік від свого будинку. Тигра-мечоносця ніде не було видно, коли вона прямувала до свого будинку, слабке світло виходило зсередини.
A shower would be nice, to be sure.
Звичайно, було б непогано прийняти душ.
“I’m back!” she called as she stepped inside, and she heard scrambling feet coming from downstairs.
«Я повернулася!» — гукнула вона, зайшовши всередину, і почула, як знизу долинає тупіт ніг.
“Welcome back, Ilea!” Cless cried, something in her arms. Was that an electric… cat…?
— Ласкаво просимо, Ілеє! — скрикнула Клесс, щось у неї в обіймах. Це був електричний... кішка...?
“Woah, I’m not sure if carrying… whatever that thing is… is the best idea,” Ilea said, eyeing the beast. The ‘cat’ cuddled up closer to the girl when it heard Ilea’s voice. “Where did you find that thing?”
"Ого, я не впевнений, що несе... Що б це не було... це найкраща ідея, — сказала Ілея, дивлячись на звіра. «Кіт» пригорнувся ближче до дівчинки, коли почув голос Ілеї. — Де ти знайшов цю штуку?
“It’s not a thing, it’s Squiggly!”
— Це не річ, це Хвиляй!
“We found it in Morhill while you were going to the capital,” Kyrian said, stepping out from the stairwell leading to the kitchen and drying his hands with a towel. “Some of the nobility kept strange creatures in their houses. I’ll have to find a place for them in Ravenhall, now that it’s back under our control. Cless really liked that one.”
— Ми знайшли його в Морхіллі, коли ви їхали до столиці, — сказав Кіріан, вийшовши зі сходів, що вели на кухню, і витерши руки рушником. "Дехто зі знаті тримав у своїх будинках дивних істот. Мені доведеться знайти для них місце в Рейвенхоллі, тепер, коли він знову під нашим контролем. Клессу це дуже сподобалося».
“Is it… using mind magic?” Ilea asked, feeling a slight mental pressure when she looked at the cat.
— Чи це... За допомогою магії розуму?» — запитала Ілея, відчуваючи легкий душевний тиск, коли дивилася на кота.
“They’re fine. I found a record in one of your beast encyclopedias. They make mental suggestions to make other creatures feed them, no danger really. Long-term exposure is fine as well. Some people keep them as pets in the southernmost towns near the Isanna Desert.”
