Поет, приголомшений цим першим видовищем смерті, трусонув головою і судорожно ковтнув, щоб не знудило.
Саме цієї хвилі пролунав крик марсового.
— Вітрило! Я бачу на сході вітрило!
Пірати подивились туди, куди вказав марсовий, і побачили трищоглове судно, яке рухалося в їхньому напрямку, але вони були надто пригнічені покаранням, щоб виказувати до нього якусь особливу цікавість.
— Ану, ходи-но сюди, — засміявся капітан Паунд, подивившись на незнайомця крізь прозірну трубу. — Якби Петч протримався ще хвилин десять, то не годував би зараз собою крабів! Чи знаєте ви, що там за корабель, хлопаки?
Вони не знали, не вселяла в них особливої радості й перспектива грабунку.
— Це корабель, що прямує з Лондона, на який я чатував ці останні два тижні, — пояснив Паунд, — поки ви, нікчеми, там у себе в кубрику готували змову проти мене. Ви коли-небудь чули про бригантину «Кіпріотка»?
Почувши цю назву, команда звеселилася, зустрівши новину схвальними та хтивими вигуками. Вони почали ляскати один одного по плечах, стрибати на радощах і танцювати, і, за наказом капітана, немов одержимі, миттю кинулися на вантові щаблі, до шкотів, фалів і брасів. На кораблі підняли марселі та фока-штаг, круто переклали стерно, і шхуна швидко побігла напереріз своїй новій здобичі.
— Що воно таке, ця «Кіпріотка», що так легко змінила їхній настрій? — прошепотів Бертран.
— Я не знаю, — відповів його хазяїн, шкодуючи, що заколот так нічим і не скінчився. — Але так само, як і її тезко, вона постала з моря, і хтозна, либонь, у нас будуть причини її полюбити. Ти пильнуй — може, з'явиться нагода перелізти на той корабель, а я спробую, якщо зможу, поцупити «Діярій».
За якусь чверть години шхуна і бригантина, спритно йдучи протилежними галсами, опинилися на відстані гарматного пострілу одна від одної. Десятки пасажирів бригантини юрмилися на носі, щоб побачити шхуну — напевно, перший корабель, який вони зустріли впродовж багатьох тижнів, — і невинно вітали її помахами рук і хустинок. Пірати, у кого були вільні руки, зробили так само і, здійнявши у відповідь моторошний гук, вистрілили у воду прямо попереду своєї наміченої жертви. І тільки тоді, коли всі там почали верещати й тікати, шукаючи прихистку, Ебенезер став потроху здогадуватися, що ж тут насправді відбувається: геть усі пасажири, яких він там потрапив побачити, були жінками.
— Царю небесний! — ледве видихнув він.
Капітан бригантини, зрозумівши наміри шхуни, взяв курс фордевінд на північ, відстрілюючись від нападників: але його спроба захиститися була запізнілою. Очікуючи на це, залога, за наказом капітана Паунда, вже стояла напоготові, щоб здійснити такий самий маневр, і перш ніж бригантина встигла розіпнути всі свої вітрила, шхуна вже йшла новим курсом. Ба більше, хоч прямі вітрила бригантини і були краще придатними для того, щоб іти курсом фордевінд, ніж косі вітрила її переслідувача, але невеликі розміри шхуни та її менша вага з лишком покривали цю різницю. Капітан Паунд наказав не відповідати на постріли з мушкетів і пістолів; натомість, взявши стерно до своїх рук, він, зрізавши шлях, так близько підійшов до корми бригантини, що на її транці можна було виразно прочитати назву «Кіпріотка», написану на бандері, яку тримали у своїх руках різьблені з дуба купідони. Тієї самої хвилі, коли, здавалося, бушприт шхуни мав продірявити корму жертви, він, поклавши стерно праворуч на декілька градусів, змінив курс; гармаш на носі корабля здійснив постріл без набою в стерно бригантини, і на тому гонитва скінчилася. Залога «Кіпріотки» почала видиратися на реї, щоб прибрати вітрила, аби безпорадне судно не перевернулося. Коли шхуна змінила галс і взяла попередній курс, бригантина вже колихалася на хвилях з голими щоглами; залога стояла з піднятими руками, старпом вивісив білий прапор на грот-фалі, а капітан, склавши руки за спиною, стояв на містку, очікуючи найгіршого.
