Як і Бертран, Ебенезер був надто приголомшений, щоб здобутися на слово. Сльози навернулися йому на очі; він заточився, засміявся хриплим голосом, похитав головою і подивився на Макевоя, не в змозі повірити в те, що відбувається. Тим часом старий вождь не переставав лайкою висловлювати своє невдоволення: він, либонь, не більше, ніж його підданці чи двоє інших бранців, тямив, що це за чудасія. Куассапелаг злегка вклонився Ебенезеру, сказав поету ще декілька хвилин залишатися на місці й повернувся до старого, щоб його втихомирити. Муринський король, якого Бертран, зрозумівши, з ким має справу, обійняв, від чого всі присутні геть розгубилися, випростався з обіймів і також долучився до решти, що тримала раду. Із характеру їхньої бесіди стало зрозуміло, що старий вождь уперто противився тому, щоб звільнити бранців; по декількох хвилинах Куассапелаг підізвав Ебенезера, вхопив його лівицю і пробурмотів:
— Ти маєш персня, що дав тобі Куассапелаг?
Поет, дякуючи Провидінню і Джоан Тоуст за те, що він таки обміняв свою срібну каблучку на нього, видобув з кишені персня з риб'ячої кістки. Куассапелаг спершу показав персня старому вождеві, а потім, звернувшись до натовпу з короткою промовою, високо підняв його, щоб кожен міг побачити. Тоді ж Дік Паркер, чи Дрейкпекер, віддав наказ Бенді Лу, який стояв поруч і аж сяяв від радості, і всіх бранців, окрім капітана, підштовхуючи, відвели назад до хижки, що правила за в'язницю, перш ніж старець встиг поновити свої протести.
— Присяй-бо! — силувано засміявся Ебенезер. — Яким же палацом здається тепер ця хижа!
На майдані, і досі оповитому імлою, яку сонце, що зійшло, підсвітило, але так і не розігнало, панувало значне пожвавлення. Пильно вдивляючись між ногами вартівників, що стояли перед хижкою, Ебенезер побачив, що троє очільників знову вирушили до будівлі, з якої вони з'явилися; стариганя, який, як було видно, анітрохи не втихомирився, тепер підтримували двоє індіян у головних уборах, подібних до його власного.
— Це просто якесь Диво Біблейське! — вигукнув Макевой, його очі й вуста скривилися в гримасі подиву. — Оце так чудо із чудес! Як так сталося, що Дік Паркер і досі живий і ви з ним знайомі? Подумати тільки, він упав ниць перед ним, наче твій слуга якийсь бог!
— Дякую, але так воно й було, — повагом сказав Бертран, — і кращого парафіянина годі й шукати! Але ж і доскочний чоловік, просто-таки цар гори! Ви бачили, як він ото заступився за мене перед старезним деспотом, і з такою відвагою? Подумати тільки!
Ебенезер розповів Макевою історію того, як вони звільнили Дрейкпекера, розв'язавши його, як натрапили на втікача Куассапелага, що лежав хворий, потерпаючи від гнійної рани, і як залишили чорношкірого, щоб той надав йому допомогу і подбав про нього.
— Отож саме за це він і дав нам ці персні з риб'ячої кістки, хоч і не сказав нічого про їхнє значення. Що вони означають і як так сталося, що цей бідолашний невільник Дрейкпекер став королем?
Але Макевой не міг пролити світло на значення персня.
— Що ж стосується того хлопа, якого ви звете Дрейкпекером, то це і є той самий чоловік, про якого я вам розповідав раніше і якого назвав Діком Паркером. Той самий корабель, на якому мене п'яного вивезли з Лондона, взяв його разом з Бенді Лу та ще сорока невільниками на борт у Кароліні, щоб продати їх у Меріленді. Їх усіх викрали в якомусь африканському місті незадовго до цього, і цей самий Дік Паркер був їхнім королем. Старший помічник посадив його і Бенді Лу на ланцюг у трюмі з тієї ж самої причини, що й мене. — Ірландець вишкірився. — Дік Паркер збирався вчинити бунт; старший помічник хотів убити його, але капітан гадав, що вони батогами зможуть вибити з нього цей дух непокори, щоб це послужило прикладом для інших. Вони шмагали його двічі на день, а він знай собі плював на матроса, що прив'язував його, а потім на матроса, що після того його відв'язував. Не раз і не два радив я йому через Бенді Лу сховати свою гордість подалі до того часу, коли його продадуть і він прибуде на місце, щоб потім втекти і допомогти іншим; а він на мої слова відповідав, що ця порада була б доброю для Бенді Лу та інших його намісників, але король, якого купили та продали — то вже ніякий не король. І коли я казав, що жоден мертвий король ще ніколи не вигравав битви, він відповідав, що не в звичках лева вдавати із себе шакала і навіть мертвий король може слугувати прикладом для своїх підданців. Він наказав Бенді Лу вчинити так, як я радив, а наступного разу, коли Діка Паркера привели, щоб дати йому канчуків, він плюнув на самого помічника. Отож саме тоді вони й викинули його за облавок, зв'язавши руки й ноги. Половину невільників продали наступного дня в Енн-Арундел-Таун, а другу половину, разом з нами, відшкодівниками, в Оксфорді ще через день. Як цьому хлопу вдалося втриматися на воді й випливти, про те я, напевно, ніколи не дізнаюся.
Ебенезер похитав головою, згадуючи смуги на спині мурина того дня, коли вони знайшли його на березі.
