— Отже, тепер він король усіх невільників-утікачів, а Куассапелаг — король неприязних дикунів-індіян! І хай Бог помагає англійцям, якщо вони зважаться довести свій задум до скутку!
— А хай ідуть до біса, я б так сказав, — відповів Макевой, — вони самі напросилися.
І він, і Бертран оголосили про свій намір якнайшвидше повернутися до Лондона, навіть якщо їм доведеться жебракувати чи красти, щоб сплатити за свій проїзд, так що вони вповні можуть зичити ребелізантам успіху в їхній справі, не накликаючи нещастя на свої голови. Ебенезер ще не викинув з голови тих думок, що охопили його біля стовпа; і хоча він співчував тяжкій долі невільників та індіян і погоджувався, що в тому винні навіть ті білі, котрі, як і він, лише мирилися з таким прикрим станом речей, не протестуючи проти нього, однак йому аж ніяк не подобалася ідея суцільної різанини. Якраз навпаки, саме тепер, коли його вже двічі ледь не стратили, життя неабияк смакувало поетові, і він здригався від самої лише думки, що когось можуть його позбавити.
— Ми маємо відшукати якийсь спосіб порятувати капітана, — вирік він. — У нього найменше підстав бути тут з нас усіх, позаяк привели його сюди не пошуки і не бажання втекти. — І він додав іще, хоч і цілком розумів, що цим твердженням трохи передає куті меду: — Якщо він помре, то мені доведеться за це відповідати, адже саме я винайняв його, щоб він переправив мене до Молдену, та ще й накинув зверху, аби ми могли вирушити одразу, попри погану погоду та пізню годину.
Макевой і Бертран обоє стали заперечувати, що це його відповідальність, а Макевой заходився далі запевняти, що хоч він від щирого серця бажає капітану врятувати своє життя, але в нього немає ніякого бажання приносити задля цього в жертву своє чи навіть наражати його на небезпеку.
— У будь-якому разі, — висловив думку Бертран, — ще надто рано лити сльози чи кричати від радості. Якщо Дрейкпекер допевниться свого, ми всі вийдемо на свободу; а якщо ні, то нас усе одно ще можуть спалити.
Його компаньйони погодилися і заходилися розмірковувати над тим, що в нього за чин і який вплив має цей індіянський патріарх, що так не хотів відпускати їх на волю. Макевой гукнув африканця, ім'я якого, якщо переінакшити на англійський лад, звучало щось на кшталт Бенді Лу, який відповів на деякі їхні запитання зі своєю незмінною широкою усмішкою, що не сходила з його лиця, незалежно від того, чи були його відомості втішні, невідрадні чи нейтрального характеру.
Ким був цей старий індіянський король?
— Це таяк Чікамек, король агатчвупсів, який уже впродовж вісімдесяти і чотирьох літ є ворогом англійців. Це його острів.
