— Він прогнав англійських дияволів на їхній корабель, — поновив свою розповідь Чікамек, — а потім гнався за ними вздовж берега, присягнувши, що переслідуватиме їх, аж поки вони знову не отаборяться, і вже там він їх усіх до одного і винищить. Він перетнув затоку на каное і, діставшись сталини на півночі, цілісінький день біг вздовж болотистих берегів Гонґи, куди попливли ці нерозважливі дияволи. І коли ці дияволи зійшли на берег, щоб влаштувати собі стоянку, таяк Берлінґейм накинувся на них, збираючись повбивати їх голіруч, позаяк не мав при собі жодної зброї. Але Вепентер не повірив у відвагу і богоподібну спритність білошкірого верованса й рушив слідом за ним із загоном воїнів, і за цей гріх боги накинули на руки та ноги мого батька невидимі пута, так що дияволи вбили Вепентера та інших і втекли, перш ніж мій батько встиг їх знищити. Але, поспішаючи, вони залишили цю книгу, у якій були описані великі чини таяка Берлінґейма, і він зберіг її, щоб нагадувати всім наступним поколінням агатчвупсів, що англійці є поріддям отих самих дияволів і їх треба вбивати на місці без загаю.
А тепер ти мусиш знати, що мій небесний отець був чоловік, який мав неабиякі мужеські прикмети, коли справа стосувалася плотських утіх; подібно до того, як бог бурі копичить свою силу впродовж багатьох місяців, щоб потім в одну ніч спустошити весь край, отож так само і таяк Генрі Берлінґейм Перший мав…
— Причинне місце, — підказав Дрепакка вдруге за день.
— Що було не більше, ніж у цуценяти, і мало придатне для того діла, і цілих три ночі після учти він не заходив до королиці Покатавертуссан. Але на четверту ніч, як каже легенда, він призвав її до свого ложа і, учинивши обряд Священного Баклажана, так потужно зачав із нею дитину, що вона після того вже так ніколи і не встала зі свого ложа і, народивши мене, померла при пологах!
— Двадцять шість літ опісля, — вів далі свою розповідь Чікамек, — агатчвупси жили в мирі під правлінням мого батька. Наші рибалки приносили нам звістки про англійських дияволів, що були десь далеко на півдні, й багато разів ми бачили великі білі кораблі, що пливли вгору Затокою, однак вони ніколи не приставали до нашого острова чи до сталини неподалік. І великим був гнів мого батька на них: отож коли мою матір королицю Покатавертуссан почали брати перейми, він заприсягся, що вб'є їхню дитину, перш ніж їй переріжуть пуповину, якщо вона народиться білою. І він дав мені ім'я Генрі Берлінґейм Другий, але звав мене на агатчвупський лад Чікамеком. Щодня він читав «Книгу англійських дияволів», ще більше запалюючи ненавистю серця агатчвупсів, щоб вони вбивали всякого білого, що потрапить до їхніх рук. Коли мені виповнилося двадцять шість років, він помер і з останнім своїм подихом повідав нашому народу, що таяк Чікамек стерегтиме їхнє місто від англійських дияволів, а мене змусив принести страшну кляту, що я вмертвлятиму всіх білошкірих людей, які потраплять до нас, ба навіть тих, що вийдуть з утроби моєї дружини та наліжниць.
Гірко оплакували агатчвупси свою втрату, і коли я зробився веровансом замість нього, то став молитися, щоб боги подали мені якийсь знак. Одразу ж довкола нас знялася велика буря, і шторм пригнав до нас якогось химородника з англійських дияволів, що ледь не втопився і був непритомний, — цей знак дав нам зрозуміти, що боги прихильно поставилися до мого правління і до моєї справи. Для того, щоб ні в кого з нас не виникло жодних сумнівів, що це диявол, і ніхто з нас не узяв його за звичайну, як-от ми, людину, я простягнув йому наш тотем, щоб він віддав йому шану, але, оскільки це був диявол, він плюнув на нього. Опісля ми надали йому привілеї, на які мають право стратенці, і спалили наступного дня на тому самому подвір'ї, на якому спалять усіх вас, окрім брата Куассапелага.
— Прошу, стривайте! — вигукнув Ебенезер, чий розум вів уперту боротьбу, намагаючись звести докупи дати і спогади. — Капітан Сміт здійснив свою подорож у 1608 році, а ви вбили цього англійського диявола, коли вам було двадцять шість років: отож спитай його, Куассапелагу, чи тамта скриня, бува, не належала тому химороднику, про якого він оце говорить…
Запитання переклали, і відповідь була ствердною.
— На Бога, тоді ще одне запитання: чи є в таяка Чікамека ще сини, окрім мого друга Генрі Берлінґейма? — Він намагався пригадати історії, які йому довелося почути від єзуїта Томаса Сміта і Мері Манґамморі. — Чи був у нього син, тепер уже мертвий, якого звали Чарлі…
На згадку цього імені обличчя Чікамека враз скам'яніло, і його відповідь, так, як переклав її Куассапелаг, була такою:
— Таяк Чікамек не має синів.
Ебенезер був дуже розчарований.
— Ну, що ж, тоді це не має значення; це просто дивовижний збіг обставин.
