Баришник дур-зіллям полностью

— Брат Куассапелага неправильно нас зрозумів, — люб'язно зауважив Дрепакка. — Король анакостинів переклав слова англійською мовою, але не передав їхнього змісту. — Він повернувся до Ебенезера. — Насправді таяк Чікамек має синів, але вони обидва втекли від нього, щоб жити між англійців, і він відцурався їх. Один був той, про якого ти вже згадував і чиє ім'я я не повторюватиму: він убив родину англійців, і його повісили.

— Отже, я мав слушність! — поет торжествував. — Цей химородник був єзуїтським місіонером, а он там лежать його сутана та свята вода! І їй-богу… — Його уява вже прагнула до нових відкриттів. — Чи ж не випливає з цього, що Берлінґейм є кревним братом цього вбивці Маттассина?

Ніхто інший в хижі не міг, ясна річ, оцінити зміст цих одкровень. Коли Чікамек почув ім'я Чарлі Маттассина вдруге, це дуже його обурило, викликавши цілу зливу докорів.

— Я так гадаю, що вам слід було б пишатися ним, — зважився на слово Ебенезер. — Щоправда, його жертвами були голландці, а не англійці, однак, у будь-якому разі, вони були білошкірими.

— Обережно, брате, — застеріг його Куассапелаг. — Я скажу таяку Чікамеку, що ти вибачаєшся, що назвав Маттассина його сином.

Він так і вчинив, і старий вожай продовжив свою розповідь, і вперше в його голосі вчувалося щось, окрім гніву і злоби:

— Упродовж багатьох літ таяк Чікамек відмовляв собі в радощах мати дружину і синів, — переклав Куассапелаг. — Його небесний отець Генрі Берлінґейм Перший дав йому зрозуміти, що його сім'я мішане, і змусив його дати клятву, що він знищить усіляке білошкіре потомство, отож щоб не мучитися, настромлюючи свою дитину на списа, він постановив жити і вмерти, не зазнавши втіхи сімейного щастя.

Але так сталося, що цей химородник, англійський диявол, ділив своє ложе з декількома жінками агатчвупсів у ніч перед смертю — це привілей, що надається приреченому на страту, якщо його тільки не взято в полон у бою, як от вас, — і три жінки понесли від нього. Третя привела доньку, яка була червоніша, ніж її батько, але біліша за матір; агатчвупси взяли дитину і збиралися втопити її у водах Чесапіку; але таяк Чікамек зупинив їх, зауваживши, що шкіра цієї дівчинки була такого ж забарвлення, як і його власна. Він узяв її до своєї пустої хижі й став виховувати, як свою доньку, і це був великий гріх, вчинений проти волі богів, але таяк Чікамек того не відав.

Отак-то це дитя диявола зростало як принцеса серед агатчвупсів, літа заступали зими, і з кожною зміною пори року вона ставала дедалі гарнішою, так що всі молоді чоловіки в місті стали залицятися до неї і домагатися її руки у таяка Чікамека. Але злі духи запалили вогнем серце таяка, і хоча літ йому тоді було вже сорок чотири, а їй — п'ятнадцять, він запалав коханням до неї і сам її зажадав. Це полум'я потьмарило йому розум і змусило його повірити в те, що, оскільки кров принцеси була так само мішаною, як і його, він зможе спородити з нею синів, чия шкіра матиме такий же колір, як і в їхніх батьків. Отож маючи це на мислі, він відіслав геть усіх залицяльників і відкрив принцесі, що хоч він і ростив її як свою дитину, вона насправді не є донькою його стегон і він має намір зробити її своєю королицею. Шалено ж протестувала дівчина проти цього чи тому, що вже нагляділа собі когось серед молодих чоловіків, чи тому, що звикла думати про таяка Чікамека як про свого батька, але таку міць узяли над ним мстиві боги, що її сльози тільки сильніше запалили пристрасть таяка, і його, що багато років прожив без дружини…

Дрепакка мусив на якусь хвилю задуматися, перш ніж спромігся знайти англійський відповідник.

— Приневолила? Ні, це ж не невільник… зробила його безпорадним, але ж це зовсім не те, що накласти пута…

— Охопила? — хутко підказав Ебенезер. — Збудила? Опанувала? — Ніздрі Чікамека почали роздуватися від нетерплячки.

— Його охопила хіть, — вирік Куассапелаг. — І так сильно, що він почав тремтіти всіма своїми членами, неначе якийсь звір у гоні. Слід сказати, що Таємницю Священного Баклажана, який став згубою королиці Покатавертуссан, було втрачено назавжди, вона загинула разом з її небесним чоловіком, але таяк не мав у тому жодної потреби, позаяк він був мужчиною в усьому. Коли дівчина, впавши навколішки, спробувала його розчулити, йому вже несила було чекати, так кортіло якомога швидше зробити її своєю королицею. Ні, він мусив узяти її там і тоді, і тієї ж ночі наповнив її своїм сім'ям!

І хоча Куассапелаг, поки перекладав, залишався незворушним, голос Чікамека дедалі більше підносився вгору; дихання його почастішало, старезні очі яскраво блищали. Він зупинився, і його обличчя і тон його голосу знову посуворішали.