— Таяк Чікамек сказав нам, що «Коханкоупретс» означає «Гусячий Дзьоб», — пояснив Ебенезер. — Чому саме він має це ім'я, я не стану зараз пояснювати, хіба тільки… — він зашарівся. — Скажу лише одне, Мері, бо ви заявили, що своєю поведінкою він схожий на Маттассина; отож знайте, що окрім світлішого кольору шкіри, Білогорлика Дзюбок схожий на свого брата один в один.
Очі Мері сповнилися слізьми.
— Їй-бо, тоді він і справді брат бідолашного Чарлі! — вона похитала головою. — Яка ж зрозуміла мені його поведінка тепер, коли я знаю, що це так! Що й казати, це повторення моєї історії з Чарлі на новий лад!
Так сталося, провадила вона далі, що не встиг Білогорлика Дзюбок допити свою другу склянку рому, як міс Бромлі, Діва з Черч-Кріка, прямуючи надвір зі своїх покоїв, пройшла через залу шинку і зіткнулася з ним лицем до лиця. Досі всі масні вигуки та свист, що лунали їй вслід, вона зустрічала з льодяним спокоєм, не звертаючи на них жодної уваги; але як засвідчили всі, хто був присутній у корчмі Рассекса, побачивши індіянина, вона відступила назад, викрикнула якесь незрозуміле ім'я, захиталась і на якусь хвилю була близька до того, щоб зомліти; одначе, коли якийсь завсідник рушив до неї, щоб допомогти, вона так само швидко, як і втратила, повернула своє самовладання, одігнала доброго самаритянина, сунувши руку під пелерину, де, як було відомо всьому містечку, вона носила свій знаменитий пістоль, і рушила до виходу, міцно зціпивши вуста, на яких застигла погроза. Білогорлика Дзюбок, як і решта присутніх, вирячився їй услід, і він озвався першим, коли вона пішла.
— Білогорлика Дзюбок не хоче більше бути Білогорлика Дзюбком, — вирік він. — Скажіть Білогорлика Дзюбку, через які випробовування він мусить пройти, щоб стати англійським дияволом.
Саме такими, присяглася Мері, були його слова, так, як їх їй передали. Усі погодилися щодо змісту його слів; вони запам'ятали їх так точно тому, що Білогорлика Дзюбку було важко підібрати англійське слово, що означало б обряд посвячення, через який, як то заведено в багатьох індіянських племенах, неодмінно мають пройти молодики, щоб їх визнали справжніми чоловіками. Один присутній там звіролов підказав нарешті слово «випробовування», на превелику радість усього товариства, котре тепер зрозуміло, що ж хотів сказати індіянин.
— Ти кажеш, що хочеш стати англійцем? — весело запитав один з них.
— Так.
— «Англійським дияволом», кажеш? — запитав інший.
— Так.
— І ти хочеш знати, через які спробунки має пройти дикун, перш ніж ми станемо дивитися на нього як на брата? — став далі допитуватися мірошник.
— Так.
Чоловіки обмінялися поглядами і по очах побачили, що в них на думці те саме. За мовчазної згоди мірошник продовжив жарт.
— Ну, що ж, — сказав він у задумі, — спершу ти маєш показати себе як чоловік при статках; нам не потрібні тут усілякі нероби, хіба що вони будуть такі гарні, як ця Діва, так, панове?
Індіянин спочатку не второпав, про що тут мовиться, але коли йому дали зрозуміти, що від нього вимагається показати їм гроші, то дістав п'ять фунтів різноманітними англійськими монетами, які він здобув бозна-де, і декілька низок
— Ну от, а тепер тобі потрібне справжнє англійське ім'я, правду я кажу, хлопці?
Замінити «Білогорлика Дзюбок» на «Біллі» виявилося простою справою, але знайти відповідне прізвище було складніше, і це треба було обміркувати. Дехто, вражений смородом ведмежого лою, яким була намащена їхня жертва, хотів назвати його Біллі Козел; інші, у своїй наївності, віддавали перевагу Вільяму Гусаку. Поки вони отак вагалися, Білогорлика Дзюбок допив свій ром, що йому далося значно легше, ніж раніше, і йому звеліли взяти ще склянку на тій підставі, що справжній підданець Його Королівської Величності повинен бути в стані спорожнити пів барильця барбадоського рому без жодних згубних для себе наслідків. Це була його третя чарка, і та урочистість, з якою індіянин, уже тримаючись за край столу, щоб не втратити рівновагу, підніс свою склянку, немов це був якийсь обрядовий грааль, надихнула мірошника внести третю пропозицію.
— Він має всі нахили до того, щоб стати справжнім п'яничкою, оцей наш Біллі, — зауважив він і додав, коли індіянин саме цієї хвилі, на манір усіх агатчвупсів, різко, анітрохи не стримуючись, відригнув: — Еге, ти диви, таж він уже так і просяк ромом!
І оскільки ніхто з присутніх не наважився захищати те ім'я, якому він спочатку віддавав перевагу, і піти в цьому питанні супроти волі мірошника, нове англійське ім'я Білогорлика Дзюбка стало Біллі Ромлі, і його нагородили ним, супроводивши це всілякими блюзнірськими харьками-макогониками, й охрестили, вдавшись до яблучного оцту.
