Баришник дур-зіллям полностью

— Відтак слід сказати, що палітурка з тектури дешева і має простий, невибагливий вигляд; оправа ж зі шкіри значно тривкіша, що зручно для подорожей, приємніша на дотик, та й володіти такою річчю — більше задоволення. Крім того, я можу дати вам книжку з нелінованими аркушами, які не обмежують вашу фантазію мирськими клопотами, пристосовані до будь-якого почерку, а списані виглядають незахаращено; або ж з розлінованими аркушами, що заощаджує час і допомагає під час писання в кареті чи на кораблі, і сторінка виглядає охайною, мов у віночки прибрана. Насамкінець ви можете обрати тонку книжку, яку легко носити, але яка швидко списується, або ж грубу — обтяжливу в подорожі, але здатну вмістити між своїми обкладинками цілі роки роздумів. Тож який нотатник обере собі пан Лауреат?

— Прокляття! Я геть збитий з пантелику! Цілих вісім видів нотатника?

— Шістнадцять, пане, шістнадцять, з вашого дозволу, — погордливо відказав Бреґґ. — Ви можете придбати книжку:

тонку в палітурці з тектури з чистими аркушами фоліо,

тонку в палітурці з тектури з чистими аркушами кварто,

тонку в оправі зі шкіри з чистими аркушами фоліо,

тонку в палітурці з тектури з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в палітурці з тектури з чистими аркушами фоліо,

тонку в оправі зі шкіри з чистими аркушами кварто,

тонку в палітурці з тектури з розлінованими аркушами кварто,

грубу в палітурці з тектури з чистими аркушами кварто,

тонку в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в палітурці з тектури з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в оправі зі шкіри з чистими аркушами фоліо,

тонку в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами кварто,

грубу в палітурці з тектури з розлінованими аркушами кварто,

грубу в оправі зі шкіри з чистими аркушами кварто,

грубу в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами фоліо або ж

грубу в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами кварто.

— Годі! — вигукнув Ебенезер, метляючи головою. — Це Прірва!

— Маю також вам сказати, що цього тижня очікую гарні записники в напівшкіряній оправі з сап'яну, і якщо у вас виникне потреба, то я можу придбати для вас м'якший і вишуканіший папір або ж грубіший і дешевший від того, що маю у продажу.

— Ось я тобі задам, бісів содоміт! — закричав Ебенезер, витягуючи з піхов свій короткий меч. — Комусь із нас двох не жити, бо ще один твій клятий варіант, і мені настане кінець!

— Вгамуйтеся! Вгамуйтеся! — пронизливо закричав друкар, пірнувши під прилавок.

— Я тебе, цебрику, вгамую-вгамую, щойно до тебе доберуся, на маленькі полуцебренятка, і присяй-бо, їх буде не два, а цілих шістнадцять! — не тямлячи себе він гніву, вигукнув Ебенезер.

— Зупиніться, мостивий пане Лауреате, — закликав невисокий покупець без перуки. Він перетнув крамницю, оскільки стояв у її протилежному кінці, де уважно слухав увесь цей діалог, і поклав руку на руку Ебенезера, що стискала меч. — Вгамуйте свій гнів, перш ніж ви встигнете зганьбити свій чин.

— Що? Так, звичайно, — зітхнув Ебенезер і, дещо присоромлений, встромив меча назад до піхов. — Змагатися в битвах — то справа солдата, чи не так? А справа піїта — ці битви оспівувати. Але ж хай йому грець! Чи ж може назвати себе справжнім чоловіком той, хто не зважиться стати до герцю, рятуючи свій розум?

— Чи ж може назвати себе розумним той, — відповів незнайомець, — хто так легко дає волю пристрастям і забувається настільки, що видобуває зброю проти слабкого крамаря, який не здатен дати відсіч? І хіба то не ваш клопіт, якщо я правильно зрозумів, що кожен з усіх цих записників має свою перевагу, проте жоден з них не задовольняє вас, оскільки вимоги ваші є вкрай суперечливими?

— Ви правильно мене зрозуміли, — визнав Ебенезер.

— Тож цей горопаха у жодному разі не винен у тому, що запропонував вам вибір? Навпаки, він заслуговує на шанування, а не шаткування. Облиште свій гнів, бо Початком гніву є глупство, а кінцем — каяття; він призводить до того, що багатого починають ненавидіти, а бідного зневажати, і замість вирішувати проблеми, гнів їх тільки множить. Тож рушайте у напрямку, який вам вказує ласкаве і м'яке світло Розуму, що, немов Полярна зоря, є дороговказом мудрим стерновим на шляху до гавані в бурхливому морі пристрастей.

— Ваші слова, друже, упокорили мене, — сказав Ебенезер. — Ну, що ж, Бене Бреґґ, справу залагоджено, і вам більш нема чого боятися: я знову опанував себе.

— Бігме, надто ви вже запальний, як для поета! — вигукнув Бреґґ, знову з'явившись на світ з-під прилавка.

— Прошу мене вибачити.

— От і молодець! — мовив незнайомець. — Гнів лиш на хвильку зазирає в душі мудреців, а залишається постоєм лиш у серцях дурнів. Вважайте тільки на голос Розуму і ні на чий інший.

— Згоден, це слушна порада, — сказав Ебенезер. — Але маю визнати, мені важко уявити, що й сам Соломон із цим впорався б і, примиривши протилежності, змусив би простий записник виглядати вишуканим, а дебелий — тонким. Таж тут і всієї логіки Томи Аквінського забракне, щоб розв'язати це питання!