Bereg_Chekan полностью

.КН£С]П ІОНУ КТПіЖ юнт

,1>{ОикС|7о ис\Шх а ,^,оп_>і .і.и іи.У,

ОИДО ХЖ ~ М€£С]00 ЇЇМ’ІП Н1>Х

шофі к х >і глюс'і 11 К

іоноі/і.’И»; зш юдимо чюмт і;Н

поезії,

заборонені в СССР

ЗЛОДІЙ

Дядька затримали чи впіймали, Дядька в сільраду ескортували,

Дядька повчали і докоряли:

— Як вам, дядьку, не ай-я-яй?

Красти на полі свій урожай?

У кого ви крали? Ви крали в себе.

Це ж просто сором красти свій труд! Дядько понуро тім’я теребив І смакував махру.

Дядько кліпав товстими віями.

Важко дивитися в очі ганьби,

Важко йому із домашніми мріями Враз осягнуть парадокси доби.

— Та воно так, — у кулак кахикав, —• Красти погано... Куди вже гірш.

Рвися з горлянки свавільним криком, Мій неслухняний вірш!

Чому він злодій? З якої речі?

Чому він красти пішов своє?

Дали б той клунок мені на плечі — Сором у серце мені плює...

Дядька я вбити зневагою мушу,

Тільки ж у грудях клекоче гроза:

Хто обікрав і обскуб його душу?

Хто його совісті руки зв’язав?

Де вони, ті — відгодовані, сірі, Недорікуваті демагоги і брехуни,

Що в’язи скрутили дядьковій вірі, Пробираючись в крісла й чини? їх би за ґрати, їх би до суду, їх би до карцеру за розбій!

Доказів мало? Доказом будуть Лантухи вкрадених вір і надій.

НЕКРОЛОГ

КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ, ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ

д */х V і ,1

,;;іи;я'/'іг;(іизо /дшссгл') н кясіїїкД

Не чути.годосіпь. Іржавіють оркестри. Оратори втомились від кричань.

В труні лежить і іс вождь і не маестро, А просто - кукурудзяний качан.

,УП і ІЇІНЧ н п»в< |/| М<;С|01> ОТ_Ю(|П Ж А}

Труна із тупості, бездарністю оббита. Бредуть за нею втомлені думки:

Кого оплакувать? Кого мені судити? Кому із серця відбивать замки?

іа- кіс^/ ні/іиіш;мог. сі укон оижі;Н Кого трясти за петельки і душу?

Кого клясти за цю безглузду смерть?

Помер качан, і я кричати мушу,

Налитий смутком і злобою вщерть.

і »шфі мінмнімл .) нинкпс{<>' і: юин'1

Качане мій, за що тебе згноїли? Качане мій, кому ти завинив?,

Качане мій, лягли в твою могилу І людська,праця, і щедроти пив.

.. ЗОІП.П ІІЮМ УПГР^-.)7 МО^ОО

Безсонні ночі, неспокійні днини, Мозолі, піт, думок гарячий щем

Лягли з тобою поруч в домовину І догнивають під густим дощем.,, у

,іг)ім ,іні;нодоіді)і — іт.ннон ‘->Д Прокляття вам, лукаві лиходії,

В яких би ви не шлялися чинах!, ц

Виубиваєте людські „ ₎₍-,_п

Таксам^якуби/іи качаца. , ,

%

!гііш:о(( іл: усрлфія од мб хї г і' г<. .ф : ^ч'< і¹і.: аі( і;>и ¹ і с|ін хшпді^рм нхттигП.

БРАМА

АШЇЇ

Дикими, незнаиими речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами

І скриплять ворота захисні.

.оіпуМ мьн к ооШ

Привиди з кривавими мечами,

У накидках чорних, ніби ніч, Граються безформними м’ячами ■ Головами, знесеними з пліч.

Кров стіка під флегматичні мури, Зойки захололі па губах,

Сотні літ наруги і тортури Мертвих повертають у гробах.

І >ГІІ

Та не бачить місто в піч похмуру, Як сторожа, вже не при мечах, Нову жертву кидає під мури З тряпкою брудною на очах.

шп жі

БАЛАДА ПРО ЗАЙШЛОГО ЧОЛОВІКА

Р п

На свято Зелене з густих заплав Прийшов чоловік і надію посіяв:

— Мене, люди добрі, Пан Бог послав, Щоб я вам зачав Месію.

Гріхами задавлене ваше село,

Брехня розлилася, як море,

Та встане мій син і лукавство та зло За Божим велінням поборе.

Ведіть мені дочок шістнадцяти літ,

Я виберу суджену Богом, —

Сказав і присів біля шинку на пліт, Припікши всіх поглядом строгим. Коли ж привели перед нього дівчат, Він мовив, махнувши рукою:

— Ну, що ж, доведеться наступного

року чекать: Нема поміж ними святої.

І хто тільки міг, той приблуді годив, Ніс їсти і пити до хати,

Щоб їх визволитель безжурно дожив В селі до наступного свята.

І знову ведуть перед нього дівчат,

А він лиш хита ГОЛОВОЮ:

— Гай-гай, доведеться наступного

свята чекать: Нема й поміж цими святої.

І зими біліють, і весни дзюрчать, Роки пропливають, мов хмари,

А він подивляє паради дівчат І все не знайде собі пари.

Лиш сумно щоліта кива головою:

— Нема й поміж цими святої...

І люди принишкли, покірні й сумні,

І моляться, хто тільки може:

— Як треба, життя укорочуй мені Та шли йому суджену, Боже.

На свято тридцяте слухняні осли, Втомившися присуду ждати, Навшпиньки до зайди у хату зайшли, — Він мертвий лежав серед хати.

Коли ж, проклинаючи грішних дівчат, Обмить його люд позбігався,

Побачили раптом: безплідний кастрат Месію зачать нахвалявся.

Борітеся — поборете!

Т. Шевченко

Волають гори, кровію политі, Підбиті зорі падають униз,

В пахкі долини, зранені і зриті, Вдирається голодний шовінізм.

О, курде, бережи свої набої,

Але життя убивців не щади!

На байстрюків свавілля і розбою Кривавим смерчем, бурею впади!

Веди із ними кулями розмову,