— Проблеми у тебе, кажу! Я прийшов забрати твої магічні сили.
— О Боже! Чим я, нещасна, заслужила таке покарання! – бідкалася відьма.
— Ти зробилася людиною. Живеш з людьми. Що з тебе за відьма?!
— Ос такі погані часи, Темний Пане. У лісі я б зовсім вмерла з голоду!
— Ці питання мене не цікавлять. Однак я маю сентимент до вас, відьом. Небагато вас ще ходить по землі.
Баба Яга потерла руки, вглядаючись у диявола з надією.
— Тож у тебе є вибір, – ласкаво пробурмотів той. – Повертайся туди, де твоє місце, і я пощаджу твої жалюгідні чари.
— О, я нещасна!
— А ну тихо мені! – перервав диявол, а потім знову відригнув.
Відьма подивилася через його плече у вікно і побачила клуби диму, які не зникали, хоча прибулець уже знаходився усередині. Вона пильно подивилася на гостя, і її очі звузилися. Чи це не підступ?
— Темний Господине, вибір справді страшний: жити без магії чи змарніти в глушині. Якщо вже мушу вибирати, то прошу перше.
Диявол раптом зблід.
— Без магії я, можливо, впораюся, а без їжі мені доведеться швидко померти, – додала Баба Яга.
На мить у хатинці запала тиша.
— Ну що ж... – нарешті сказав прибулий. – У такому разі я піду. Пекельна адміністрація займеться справою позбавлення тебе сил протягом найближчих семи днів.
Він встав і хитко рушив до двері. Відьма зморщила чоло.
— Гей-гей, братику! Мені здається, що ти такий самий диявол, як з моєї мітли принцеса. Якби ти був дияволом, ти міг би забрати мої сили тут і зараз.
□□□
Вже після слів "Гей-гей, братику!" Янек зрозумів, що ідея Рракса могла з'явитися тільки в пташиному мозку. Він завмер, миттєво протверезівши. Важко проковтнув слину.
— Ти намагався мене обдурити, любий? — просичала відьма. – А я занадто спритна.
Її викривлені ревматизмом пальці стиснулися на палиці. Мічиньський хотів втекти якнайдалі, але спроби поворухнути ногами виявилися марними. Він відчував, ніби хтось прибив його ноги до підлоги.
— Ось тепер ти мене запам'ятаєш! – оголосила тим часом стара. – Тебе прислала ця проклята птаха, правда? Я поверну тебе їй шматочками!
Сказавши це, вона взяла з столу ніж. Дуже великий і, мабуть, дуже гострий. Янек усвідомив, що мусить вхопитися за останню соломинку.
— Чекай! – крикнув він.
Відьма зупинилася.
— Толедо! Я – адепт[3]! Ти не маєш права мене чіпати. – Мічиньський у відчаї звернувся до уривків знань, які мав про світ відьом.
Баба Яга не здавалася переконаною.
— Я викликаю тебе на дуель! – викрикнув він у відчаї.
Відьма нахмурилася, але відклала ніж.
— Ну, це твоє право, якщо ти маг. Що незабаром з’ясується. Я зніму закляття, але пам’ятай, що якщо ти зробиш хоч крок у бік дверей, я спалю тебе в одну мить.
Янек відчув, що вже може рухати ногами. Однак це його не порадувало. Він все ще був у глибокій халепі.
— За що ми б'ємося? – запитала відьма.
— Якщо я переможу, я піду вільним, а ти або покинеш місто, або будеш жити так, як ми тобі накажемо.
— Добре, коханий. Якщо я виграю, то четвертую тебе і з'їм на вечерю. Задоволений?
Недолугий знищувач відьом кивнув головою.
— Будемо битися до трьох перемог, – продовжила Баба Яга. – Як та. Яку викликали, я вибираю дві дисципліни. Спочатку ми будемо змагатися в чарах. Потім у знаннях про магічні рослини. Якщо ти зможеш перемогти мене в чомусь, хе-хе, тоді ти вибереш дисципліну, яка вирішить результат поєдинку.
Мічиньський волів би в цей момент бути десь дуже далеко. Однак йому вдалося зберегти тверезість розуму. Він швидко згадав вміст усіх кишень, шукаючи щось, що могло б врятувати його з скрутного становища. На жаль, у нього не було ні чарівного гребінця, ні клятої чарівної квасолини!
Баба Яга відсунулася до стіни, звільнивши йому місце.
— Чаклуй першим.
Янко витягнув руки перед собою в театральному жесті.
— Мшуг шмуг аліф агазі бургазі кама бадахама – пробурмотів він, вимахуючи руками в повітрі.
Потім він повернувся до баби спиною, швидко випив ковток з пляшки, яку дістав з-за пояса, і повернувся в попереднє положення. Миттю дістав з кишені запальничку, підніс її до губ і випустив полум'я на відстань щонайменше десяти ліктів.
Відьма хрипло засміялася.
— Лише це? Любий мій, кожен блазень це вміє. Щось мені каже, що не мине й десяти хвилин, як ти потрапиш у казан. Дивись!
Паличка в її руці викреслила складний візерунок. Баба Яга прошепотіла кілька слів, і раптом весь будиночок спалахнув. Янек заплющив очі, засліплені яскравим світлом. Горіла підлога, стіни, стіл, крісло, лава, фіранки. Горів навіть чорний кіт, що спав на печі. Однак полум'я не давало ні краплі тепла і нічого не спалювало.
Через кілька хвилин ілюзія зникла.
— Програв, любий. Тож час на друге змагання. Спочатку я задаю питання, потім ти. Згоден?
Мічиньський кивнув головою.
— Що це за трава, яку можна збирати тільки опівночі і косити тільки бронзовим серпом? Трава, яка, коли її виривають із землі, кричить так голосно, що неодмінно оглушить тебе, якщо ти не заклеїш вуха воском?
На це її суперник клацнув пальцями і з посмішкою відповів:
— Звичайно ж, це мандрагора. Ти ставиш прості запитання, стара.
Баба Яга пирхнула.