Бовуар зупинив машину, та виходити не поспішав. Обігрівач був увімкнений, і сидіння в машині нагрілися. Зі стереоколонок лунала композиція
Він не хотів виходити не лише тому, що мусив залишити затишний салон, наповнений теплими й чуттєвими спогадами, а й тому, що не наважувався зайти до місця, де на нього чекали. Медитаційний центр височів у сліпучих променях ранкового сонця.
Не встиг він постукати, а двері вже відчинилися.
Матінка злегка ворухнула куточками міцно стиснутих блідих вуст, але її очі не усміхалися. Бовуар відчув її напругу і розслабився. Тепер він мав перевагу й розумів це.
— Можна мені увійти? — Нізащо у світі він не назвав би її Матінкою і не поцікавився б, чому її так називають, хоча йому страшенно кортіло це знати.
— У мене склалося враження, що це місце вам не надто сподобалося, — сказала Матінка, повернувши собі перевагу над Бовуаром.
Жан Ґі ніяк не міг зрозуміти цю жінку. Вона була приземкуватою і непривабливою. Ходила перевалюючись із боку на бік. Її волосся стирчало на всі боки. Загорталася у якісь простирадла, чи то штори, чи то покривала. За всіма критеріями вона мала бути посміховиськом. І все ж у ній щось було.
— Я саме підхопив грип, коли був тут минулого разу. Вибачте, якщо поводився нетактовно. — Хоча вибачення й застрягали поперек горла, та він пам’ятав слова Ґамаша про те, що зрештою вони дають у руки козир. І з роками він помітив, що це правда. Люди відчувають перевагу, коли думають, що ви перед ними винуваті. Але щойно ви вибачаєтеся, вони перевагу втрачають. І це їх бісить.
Тож тепер Бовуар почувався з мадам Меєр на рівних.
— Намасте! — промовила вона, склавши долоні та вклоняючись.
Чорт би її вхопив! Він знову втратив паритет. Бовуар розумів, що тут він має щось сказати, але промовчав. Роззувшись, він пройшов до великої кімнати для медитацій зі стінами заспокійливого кольору морської хвилі та теплою, укритою зеленим килимом підлогою.
— Я маю до вас кілька запитань. — Він обернувся до мадам Меєр, що перевальцем ішла слідом за ним. — Якої ви думки про Сісі де Пуатьє?
— Я вже говорила про це старшому інспектору. До речі, ви були з ним. Хоча, мабуть, тоді ви були надто хворі, щоб прислухатися.
Вона була виснажена, і сил на співчуття не залишилося. їй було вже байдуже. Вона знала, що довго не протримається, тож воліла, щоб кінець настав якнайшвидше. Вона більше не прокидалася серед ночі від тривоги й занепокоєння. Тепер вона просто не засинала.
Матінка смертельно втомилася.
— Сісі була божевільною. Уся її філософія була лай — ном. Вона взяла кілька різних учень, змішала їх докупи й вигадала цю отруйну ідею, що люди не повинні показувати свої емоції. Це ж безглуздо. Без емоцій нас немає. Саме емоції роблять нас тими, якими ми є. Її ідея про те, що по-справжньому розвинені люди нічого не відчувають, просто безглузда. Так, ми прагнемо рівноваги, та рівновага не означає відсутність або приховування емоцій. Навпаки! Це означає… — Матінка починала хвилюватися, вона вже не мала сил стримуватися. — Це означає повноту почуттів, пристрасть. Ви приймаєте життя, а потім відпускаєте. Вона вважала себе такою обізнаною та благородною — приїхала сюди і почала повчати нас. Li Bien се, Be Calm те. Увесь цей вишуканий білий одяг, меблі, постільна білизна, дурнуваті аура-подушки, заспокійливі дитячі ковдри і бозна-яке інше лайно. Вона була хвора. Вона не визнавала своїх емоцій, придушувала, перекручувала та зрештою перетворила на щось потворне. Вона стверджувала, що була такою врівноваженою, такою заземленою. Так уже заземлилася, що це її вбило. Карма в дії.
Бовуару спало на думку, що «карма» в перекладі, мабуть, означає «іронія».
Матінка випромінювала гнів. Саме той стан підозрюваних, який був йому завжди до вподоби. Некеровані, готові сказати та зробити що завгодно.
— І все ж і ви, і Сісі називали свої центри «Віднайдіть спокій». А хіба «спокійний» не означає «рівний, без емоцій»?
— Бути врівноваженим і бути спокійним — різні речі.
— Я думаю, ви просто граєте словами. Як і тут.
Він показав на стіну з написаною цитатою й підійшов до неї.
— «Віднайдіть спокій і пізнайте, що Я — Бог». Ви сказали старшому інспекторові Ґамашу, що це з Ісаї, але хіба це не із Псалмів?
Бовуар обожнював такі моменти у своїй роботі. Він бачив, як вона здувається на його очах, і лише дивувався, що не чує жодного писку. Він неквапливо дістав свій блокнот.
— Псалом 45, вірш 11. «Вгамуйтесь і пізнайте, що Я — Бог». Ви збрехали й навмисне змінили цитату. Навіщо? Що насправді означає «Be Calm»?
Вони обоє мовчали. Було чутно лише дихання Матінки.
